1. Фразеологічний словник української мови

підвішений

язи́к підві́шений (прив’я́заний, приче́плений і т. ін.) до́бре (непога́но). 1. у кого і без додатка. Хто-небудь уміє вільно, влучно, дотепно висловлюватися, має ораторські здібності. До столу вихопився Тихін Фіялко. Сход насторожився. Ну, цей щось скаже. Язик у нього підвішений добре. Вміє давати чосу глитайні… (В. Речмедін); — Не дурна голова у Павла. Не забереш цього від нього. І язик підвішений добре! (А. Головко). 2. Уміння вільно, влучно, дотепно висловлюватися; ораторські здібності. Горлань і демагог з непогано підвішеним язиком, він має певний вплив, і не лише серед “сезонників” (А. Головко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підвішений — підві́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підвішений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підвісити. || підвішено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підвішений — ПІДВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до підві́сити. Літак, підвішений до стелі, поволі повертає до Марини убік (Г. Епік); // підві́шено, безос. пред. Радіозонд являє собою кулю, наповнену воднем, з підйомною силою в кілька кілограмів. До кулі підвішено гондолу (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. підвішений — ПІДВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підві́сити. Літак, підвішений до стелі, поволі повертає до Марини убік (Епік, Тв., 1958, 554); // підві́шено, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах