підвішений
ПІДВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підві́сити.
Літак, підвішений до стелі, поволі повертає до Марини убік (Епік, Тв., 1958, 554);
// підві́шено, безос. присудк. сл.
Радіозонд являє собою кулю, наповнену воднем, з підйомною силою в кілька кілограмів. До кулі підвішено гондолу (Наука.., 2, 1958, 5).
◊ До́бре (непога́но) підві́шений язи́к — хто-небудь легко уміє висловлюватися, влучно відповідати.
Язик у нього підвішений добре. Вміє давати чосу глитайні… (Речм., Весн. грози, 1961, 344);
Горлань і демагог, з непогано підвішеним язиком, він мав певний вплив, і не лише серед «сезонників» (Головко, II, 1957, 616).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підвішений — підві́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- підвішений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підвісити. || підвішено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підвішений — ПІДВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до підві́сити. Літак, підвішений до стелі, поволі повертає до Марини убік (Г. Епік); // підві́шено, безос. пред. Радіозонд являє собою кулю, наповнену воднем, з підйомною силою в кілька кілограмів. До кулі підвішено гондолу (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- підвішений — язи́к підві́шений (прив’я́заний, приче́плений і т. ін.) до́бре (непога́но). 1. у кого і без додатка. Хто-небудь уміє вільно, влучно, дотепно висловлюватися, має ораторські здібності. До столу вихопився Тихін Фіялко. Сход насторожився. Ну, цей щось скаже. Фразеологічний словник української мови