піджимати

піджима́ти (підгорта́ти, підгина́ти і т. ін.) / піджа́ти (підгорну́ти, підігну́ти, підібга́ти і т. ін.) хвіст (хвоста́). 1. Втрачати упевненість, пиху, злякавшись чи засоромившись наслідків своїх дій, вчинків або відчуваючи свою провину. Почував себе (Гнида) не зовсім добре, винувато підгортав хвоста й віддано лащився до Онохрія Литки (Г. Епік); — Скоро ми, Василю, такого перцю фашистам всиплемо, що вони хвости підіжмуть і аж до самого Берліна тікатимуть без оглядки (І. Цюпа); В сірому тумані тепер усі бачили, як гайдамаки, підібгавши хвости, давали тягу до своєї казарми (П. Панч). 2. Угамовувати свій запал, затятість і т. ін. в чому-небудь; утихомирюватися, заспокоюватися. У Бачури підупав настрій. Дивна ця людина — Ковалів. То він рветься у бій, то підгинає хвоста (М. Чабанівський); (Пріська:) Ви плюньте йому межи очі, чого він чіпляється? (Марина:) О, у мене недовго! Такого дам одкоша, що зараз хвоста підгорне (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

піджимати — піджима́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
піджимати — -аю, -аєш, недок., піджати, підіжму, підіжмеш, док., перех., рідко. Підгортати під себе або притискати до себе (ноги, хвіст і т. ін.). || Міцно стуляти, стискати (губи). Великий тлумачний словник сучасної мови
піджимати — (губи) підбирати, підібрати, попідбирати, стулювати, стулити, постулювати, (зуби) стинати, стяти, постинати, зітяти, зітнути, позітяти, затискувати, затиснути, позатискати, стискувати, стиснути, постискувати, (ноги) підгинати, підігнути, попідгинати... Словник чужослів Павло Штепа
піджимати — ПІДЖИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЖА́ТИ, підіжму́, підіжме́ш, док., що, рідко. Підгортати під себе або притискати до себе (ноги, хвіст і т. ін.). – Проучили ми собаку: тільки залп – то піджимає хвіст (І. Словник української мови у 20 томах
піджимати — ПІДІБГА́ТИ (ПІДОБГА́ТИ рідко) (ноги, хвіст тощо — підгорнути під себе або притиснути до себе), ПІДІГНУ́ТИ, ПІДІБРА́ТИ (ПІДОБРА́ТИ рідко), ПІДЖА́ТИ розм.; ПІДКО́РЧИТИ розм. (ноги). — Недок.: підбира́ти, підгина́ти, піджима́ти, підко́рчувати. Словник синонімів української мови
піджимати — ПІДЖИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЖА́ТИ, підіжму́, підіжме́ш, док., перех., рідко. Підгортати під себе або притискати до себе (ноги, хвіст і т. ін.). — Проучили ми собаку: тільки залп — то піджимає хвіст (Гонч., Вибр. Словник української мови в 11 томах