1. Фразеологічний словник української мови

підпустити

пуска́ти / пусти́ти шпильки́ (шпи́льку, стрі́ли) кому і без додатка. Говорити щось дошкульне, неприємне або робити ущипливе зауваження кому-небудь. Інколи.. його просто ґедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим, пускав Раїсі шпильки, глузував з її екзальтації (М. Коцюбинський); Тритузному тільки й лишається, що час від часу пускати.. стріли своїх сарказмів (О. Гончар); Христина пустила шпильку Бородавкіній. Бородавкіна втямила це. Її брови насупились, і між ними мигнули легенькі зморшки (І. Нечуй-Левицький); Їй так і кортіло пустить якусь чергову шпильку на адресу Лебедя (Я. Баш). підпусти́ти шпи́льки. Вона перемогла себе, щоб не підпустити шпильки о. Нестерові (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпустити — підпусти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підпустити — [п'ідпуститие] -ушчу, -устиеш; нак. -сти, -с'т'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. підпустити — див. підпускати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підпустити — ПІДПУСТИ́ТИ див. підпуска́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. підпустити — ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч. Словник синонімів української мови
  6. підпустити — ПІДПУСТИ́ТИ див. підпуска́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. підпустити — Підпуска́ти, -ка́ю, -єш сов. в. підпусти́ти, -пущу, -стиш, гл. 1) Подпускать, подпустить. 2) — бісики. Соблазнять. Як біля його не захожувались єзуїти, яких бісиків йому не підпускали, а нічого не вдіяли. Стор. МПр. 69. 3) — москаля. Врать, соврать. Словник української мови Грінченка