підтоптувати

топта́ти (підто́птувати) / підтопта́ти під но́ги кого. 1. Перемагати. А в нас над усе — честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала (П. Куліш); Руські в нічну битву безстрашно пішли і підтоптали під ноги хваленого і хвастовитого угорського полководця Філонія (А. Хижняк). 2. Не рахуватися з ким-небудь, ганьблячи, зневажаючи когось. Та він мовчки усіх вас гнітить, під ноги собі топче (Марко Вовчок); А він (Нечай) не хотів утікати, “свою славу козацьку під ноги топтати”. І клав ворогів, як снопики (Т. Масенко); (Домаха:) Слухай свекрухи, угоджай свекрові .. Не підтопчи матері під ноги (І. Карпенко-Карий); // що. Нехтуючи чимось, не виконувати, не дотримуватися чого-небудь. Вони Божий закон під ноги топчуть (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підтоптувати — підто́птувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підтоптувати — -ую, -уєш, недок., підтоптати, -топчу, -топчеш, док., перех., розм. 1》 Топтати, давити, затоптувати, підминаючи під себе ногами. 2》 Трохи зношувати (взуття). 3》 Тривалою ходьбою стомлювати (ноги). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підтоптувати — ПІДТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., кого, що, розм. 1. Топтати, давити, затоптувати, підминаючи під себе ногами. * Образно. Раптом криги скочили на диби і підтоптали під себе обох... (Є. Кравченко). Словник української мови у 20 томах
  4. підтоптувати — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал. Словник синонімів української мови
  5. підтоптувати — ПІДТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех., розм. 1. Топтати, давити, затоптувати, підминаючи під себе ногами. *Образно. Раптом криги скочили на диби і підтоптали під себе обох… (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 55). Словник української мови в 11 томах