1. Фразеологічний словник української мови

підігнути

піджима́ти (підгорта́ти, підгина́ти і т. ін.) / піджа́ти (підгорну́ти, підігну́ти, підібга́ти і т. ін.) хвіст (хвоста́). 1. Втрачати упевненість, пиху, злякавшись чи засоромившись наслідків своїх дій, вчинків або відчуваючи свою провину. Почував себе (Гнида) не зовсім добре, винувато підгортав хвоста й віддано лащився до Онохрія Литки (Г. Епік); — Скоро ми, Василю, такого перцю фашистам всиплемо, що вони хвости підіжмуть і аж до самого Берліна тікатимуть без оглядки (І. Цюпа); В сірому тумані тепер усі бачили, як гайдамаки, підібгавши хвости, давали тягу до своєї казарми (П. Панч). 2. Угамовувати свій запал, затятість і т. ін. в чому-небудь; утихомирюватися, заспокоюватися. У Бачури підупав настрій. Дивна ця людина — Ковалів. То він рветься у бій, то підгинає хвоста (М. Чабанівський); (Пріська:) Ви плюньте йому межи очі, чого він чіпляється? (Марина:) О, у мене недовго! Такого дам одкоша, що зараз хвоста підгорне (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підігнути — підігну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підігнути — [п'ід'ігнутие] -ну, -д'ігнеиш/-д'ігнеш, -д'ігнеимо, -д'ігнеитеи/-д'ігнеите; нак. -ни, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. підігнути — див. підгинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підігнути — ПІДІГНУ́ТИ див. підгина́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. підігнути — ПІДІБГА́ТИ (ПІДОБГА́ТИ рідко) (ноги, хвіст тощо — підгорнути під себе або притиснути до себе), ПІДІГНУ́ТИ, ПІДІБРА́ТИ (ПІДОБРА́ТИ рідко), ПІДЖА́ТИ розм.; ПІДКО́РЧИТИ розм. (ноги). — Недок.: підбира́ти, підгина́ти, піджима́ти, підко́рчувати. Словник синонімів української мови
  6. підігнути — ПІДІГНУ́ТИ див. підгина́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. підігнути — Підігнути, -ся см. підгинати, -ся. Словник української мови Грінченка