ради

дава́ти / да́ти собі́ ра́ду (ра́ди) з чим і без додатка. Самостійно, без допомоги справлятися з труднощами, турботами, клопотами. Кілька разів Остап вскакував у воду мало не по пояс, часто Соломія з розгону натикалась на кущ верболозу, але кожен раз вони давали собі раду і знов мчали вперед (М. Коцюбинський); — Може, я чимось .. вам допоможу? — Я звикла сама собі давати раду (С. Журахович); Дівчина не дає собі ради з таким великим хором (О. Маркуш); А нащо нам здалася та волость! .. Хіба таки самі собі не дамо ради? (І. Нечуй-Левицький).

для (за́для, ра́ди і т. ін.) кра́сного сло́ва. Щоб справити враження, ви́кликати певний ефект. Не ради красного слова вона тепер приводила в примір братової синів (Панас Мирний). для (за́для) кра́сного слівця́. Тим часом автор цієї розповіді був між життям і смертю. Сказано це не для красного слівця (П. Загребельний); Тільки деяких не пустим. Обіцяльника отого, Що .. клянеться без кінця Задля красного слівця! (С. Олійник).

нема́ (нема́є, не було́) ра́ди на що і без додатка. Відсутня будь-яка можливість виправити становище. З переляку Вмерла Катерина. А Максим на пожарище, Та на попелище Подивився. Нема ради! Тілько вітер свище. У димарі та в комині. Що на світі діять? (Т. Шевченко); До життя треба ідеалів, інакше чоловік худобіє. На те нема ради (Б. Лепкий).