розвести

розво́дити / розвести́ пари́ (па́ру). 1. Бути готовим у першу-ліпшу хвилину вирушити в дорогу. Там же стояв, розводячи пари, другий пароход (пароплав) з вуглем (вугіллям) (Леся Українка); У депо блискучий, чистий паровоз розвів пари. (Н. Забіла). 2. нак. сп. Уживається як спонукання до якоїсь дії. Жан пробасив раптом: — Ну, міноносце, розведи пару (М. Коцюбинський); (Сашко:) Ну, розводь пари, ось тобі дзвінок (свиснув), ось свисток, а ось (показує на хвіртку) зелена вулиця (М. Зарудний).

розво́дити / розвести́ розво́ди з ким. Бути надто несміливим, делікатним, не виявляти належної рішучості, наполегливості в чому-небудь. — Ну як так можна! — казала я товаришці,— і чого ти розводи розводиш з тим попом? Яке він має право видавати тобі твої заслужені гроші по п’ятаку.. 1 2 (Леся Українка).

розво́дити / розвести́ рука́ми. 1. Виражати здивування, захоплення, розгубленість і т. ін. І досі ще Федір Іполитович руками розводить, пригадуючи, чим же, зрештою, заполонило те замурзане створіння переповненого самоповагою хірурга (Ю. Шовкопляс); Іноді ми ніби забуваємо, що в людей є й особисті .. інтереси, які не завжди збігаються з громадськими. А потім лише руками розводимо: звідки конфлікт, через що зчинилася буча? (З газети); (Писар:) От тільки статистика мені в печінках сидить — та нічого, не ударим в грязь лицем: таку статистику підведем, що тільки руками становий розведе (І.Карпенко-Карий); Побачивши Марусю, один з бородатих розвів руками й голосно сказав: — Ай да дівчина! (Грицько Григоренко). 2. Виявляти свою неспроможність щось зробити, у чомусь розібратися і т. ін. Одного разу десь загубилася теличка Любка.. Де шукати? Спитала (Оляна) одного пастуха, другого. Всі розводять руками: — Не бачили, не знаємо… (І. Шаповал); — Я певен, що тут (складаючи радіоприймач) навіть академік який-небудь розвів би руками (О. Гончар); Керівництво облагропрому при цьому теж широко розводить руками: нічого, мовляв, удіяти не можемо — така структура (З газети). 3. Відмовлятися від участі в якій-небудь справі, виражати свою непричетність до чогось. Оксен знав, що люди, яким він вказав на неполадки, замість того, щоб виправити їх, .. будуть виправдовуватися і присягатися, що вони в тому не винні, і розводитимуть руками (Григорій Тютюнник); — Чи визнаєте ви, що вкрали у сусіда півмішка картоплі,— питають у суді чоловіка.— Та не крав я,— розводить руками він,— тим більш не півмішка, а чверть, бо ж там кожна друга була гнила (Укр. анекдот).

розво́дити / розвести́ сентиме́нти. Виявляти надмірну чутливість, делікатність; церемонитися з ким-небудь. — Ось вона сидить тут і думає про нас. Не розводьте драм і сентиментів (Ю. Яновський); Він справді знав, як Підіпригорі допоміг Нечуйвітер, і не раз насміхався над ним: “Найшов з ким сантименти (сентименти) розводити!” (М. Стельмах).

розво́дити / розвести́ шу́ри-му́ри з ким і без додатка, жарт. Фліртувати з ким-небудь. (Фенька) Вони (бузанівські міністри) об’явили його (Андрія Дудку) народним президентом! А він розводить шури-мури з Люською! (Я. Мамонтов); — Багато ти своєму недоліткові дозволяєш! Любовні шури-мури в ефірі розводить! Засмічувати ефір нікому не дозволимо (О. Гончар).

розво́дити / розвести́ демаго́гію. Тонко, цілеспрямовано грати на почуттях людей. — А демагогію тут розводити тобі теж не слід,— уже гостріше відказав моторний (Іван Ле).

розво́дити / розвести́ тео́рію (філосо́фію), ірон.У своїх розмовах, міркуваннях бути дуже далеким від реальності; мудрувати. — Хто ж буде їсти варить, наколи (коли) жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха! Чи же се не чиста дурниця розводити такі теорії (Н. Кобринська).

розво́дити (розсипа́ти) / розвести́ (розси́пати) кисли́ці. Скаржитись, плакати, піддаватися відчаю. — У твої роки я на заводі працював по десять годин. А ти? Не розводь кислиці! — Віктор тер очі, схлипував (П. Автомонов); — Яка ж у тебе любов, коли ти покохав гоноровиту панну, а зразу й кислиці розсипав, тільки дістав одкоша! (О. Ільченко). ква́сити кисли́ці. — На кригу? — жахається Миколка.— Еге ж — Не треба, Володимире,— кривиться Миколка й забуває, що він молодець.— О, ти ще зараз почни квасити кислиці,— набурмосився старшенький на меньшенького і рвучко відвернувся від нього (М. Стельмах).

тереве́ні пра́вити (рідше розво́дити, розпуска́ти і т. ін.) / розвести́ (розпусти́ти), зневажл. 1. Говорити дурниці, нісенітниці; базікати. Почав теревені правити і до людей скаржитись: — Ото, знаєте, Ратушнюк та оженився на Присяжнюк, та вже мені й не хочуть коритися (Нар. опов.); Причім тут зяб? — нахмурилася Марина: — А ні причім. Ніколи мені теревені правити (А. Крижанівський); Нестор дивився на неї поблажливими, спокійними очима, як на дитину, що городить теревені (Ірина Вільде); — Пішла! Бач, теревені розпустила! Тікай, поки ще ціла! (Л. Глібов). 2. про що і без додатка. Розмовляти про щось незначне, дріб’язкове і т. ін., марнуючи час; займатися балаканиною. Їм (жінкам) хоч цілий день, зібравшись у кучу, теревені правити, а що мужики їх та діти без обіду, так то їм і дарма (Г. Квітка-Основ’яненко); Всі вони (художники) молоді, цілеспрямовані. Їм ніколи правити теревені чи вдаватися в якісь сантименти. Вони приїхали завойовувати Париж (М. Слабошпицький); Пасажири точили теревені про цю станцію, про потяг, про ціни на борошно й залізничні квитки (Олесь Досвітній); Дівчата .. то співають, то гризуться, то як розведуть теревені, так не зупинити, ні переслухати (Ю. Збанацький); // Багато, довго говорити (здебільшого про те саме). Тут треба щось робити, а не теревені правити (М. Коцюбинський); Отакі теревені високим, піднесеним голосом правив Іван Іванович хвилин з двадцять (В. Дрозд); // про що. Говорити, поширювати чутки і т. ін. про що-небудь, згадувати щось. Він був відомий і як гангстер-хуліган, та ніхто про це теревені не правив, щоб не наблизити свій неминучий енд (кінець) (А. Крижанівський); Мітинг тягся недовго. Новий комісар багато не балакав. Партизани теж не любили теревені розводити (Ю. Яновський).