1. Фразеологічний словник української мови

розтопити

розтопи́ти лід. Зняти взаємну відчуженість, недовіру тощо. Марта лежала. Вона чекала. Може, він гляне на неї, заговорить, розтопить лід (М. Коцюбинський); Звідки взялася ця прірва між мною й ним? Невже нічим не повернути його, не розтопити лід? (О. Гончар); Публіка залишалась байдужою і холодною. Я не знав, що робити і як грати, щоб розтопити цей лід (Думки про театр).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтопити — розтопи́ти 1 дієслово доконаного виду розпалити розтопи́ти 2 дієслово доконаного виду перетворити на рідину Орфографічний словник української мови
  2. розтопити — I див. розтоплювати I. II див. розтоплювати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розтопити — РОЗТОПИ́ТИ¹ див. розто́плювати¹. РОЗТОПИ́ТИ² див. розто́плювати². Словник української мови у 20 томах
  4. розтопити — ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. розтопити — РОЗТОПИ́ТИ¹ див. розто́плювати¹. РОЗТОПИ́ТИ² див. розто́плювати². Словник української мови в 11 томах