1. Фразеологічний словник української мови

сверблячий

ма́ти свербля́чі (липкі́) ру́ки, жарт. Виявляти потяг до крадіжки; брати, привласнювати чуже. Не май рук сверблячих (Укр.. присл..); Надто липкі руки мали деякі можновладці, от і обікрали державу (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сверблячий — свербля́чий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. сверблячий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до свербіти 1). || у знач. прикм. Який викликає свербіж. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сверблячий — СВЕРБЛЯ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до свербі́ти 1. При мокнучій екземі на шкірі лоба або щік з'являються спочатку невеликі підвищені, сильно сверблячі вузлики (з наук. літ.); // у знач. прикм. Який викликає свербіж. Словник української мови у 20 томах
  4. сверблячий — Свербля́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сверблячий — СВЕРБЛЯ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до свербі́ти 1. При мокнучій екземі на шкірі лоба або щік з’являються спочатку невеликі підвищені, сильно сверблячі вузлики (Хвор. дит. віку, 1955, 136); // у знач. прикм. Який викликає свербіж. Словник української мови в 11 томах
  6. сверблячий — Сверблячий, -а, -е Чешущійся, зудящій. Словник української мови Грінченка