сколихнути
сколихну́ти ду́шу (се́рце) чию (чиє), кого. Схвилювати, зворушити кого-небудь. Важке було дитинство у Миколи Щорса, багато горя й муки замолоду скуштував він, події 1905 року глибоко сколихнули його душу й залишили в ній незабутній слід (С. Скляренко); Хор гучних голосів і передзвін близьких і дальніх монастирів та соборів сколихнув серця майже всіх присутніх (О. Довженко).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сколихнути — сколихну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- сколихнути — -ну, -неш, док., перех. 1》 Однокр. до сколихувати 1). || безос. Сколихнути тишу. 2》 перен. Спричинити, викликати хвилювання, обурення, збудити, пожвавити кого-, що-небудь. || Вивести зі спокійного або млявого стану, викликати пожвавлення. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сколихнути — СКОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. 1. Однокр. до сколи́хувати 1. Гляне він на легку прозелень густих верболозів, бачить, як хтось там, в зеленому віночку, щойно сколихнув молоде гілля і зник (М. Стельмах); Офіура взяв весло і сколихнув воду (М. Словник української мови у 20 томах
- сколихнути — СКОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Однокр. до сколи́хувати 1. Гляне він на легку прозелень густих верболозів, бачить, як хтось там, в зеленому віночку, щойно сколихнув молоде гілля і зник (Стельмах, II, 1962, 125)... Словник української мови в 11 томах
- сколихнути — Сколихнути, -хну, -неш гл. Восколыхнуть, качнуть. Словник української мови Грінченка