1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сколихнути

сколихну́ти

-ну, -неш, док., перех.

1》 Однокр. до сколихувати 1).

|| безос. Сколихнути тишу.

2》 перен. Спричинити, викликати хвилювання, обурення, збудити, пожвавити кого-, що-небудь.

|| Вивести зі спокійного або млявого стану, викликати пожвавлення.

3》 перен. Збудити, пожвавити, розворушити що-небудь (почуття, думки і т. ін.). Сколихнути душу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сколихнути — сколихну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сколихнути — СКОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. 1. Однокр. до сколи́хувати 1. Гляне він на легку прозелень густих верболозів, бачить, як хтось там, в зеленому віночку, щойно сколихнув молоде гілля і зник (М. Стельмах); Офіура взяв весло і сколихнув воду (М. Словник української мови у 20 томах
  3. сколихнути — сколихну́ти ду́шу (се́рце) чию (чиє), кого. Схвилювати, зворушити кого-небудь. Важке було дитинство у Миколи Щорса, багато горя й муки замолоду скуштував він, події 1905 року глибоко сколихнули його душу й залишили в ній незабутній слід (С. Фразеологічний словник української мови
  4. сколихнути — СКОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Однокр. до сколи́хувати 1. Гляне він на легку прозелень густих верболозів, бачить, як хтось там, в зеленому віночку, щойно сколихнув молоде гілля і зник (Стельмах, II, 1962, 125)... Словник української мови в 11 томах
  5. сколихнути — Сколихнути, -хну, -неш гл. Восколыхнуть, качнуть. Словник української мови Грінченка