скрегнути
скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скреготну́ти, скригну́ти, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми. Виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. А сам аж зубами скреготав (князь), що міг так забутися (І. Франко); Не скрипи зубами, Не лютуй, вороже, Марні твої мрії — Нас не переможеш! (Укр.. пісні); Трохименко скрегонув з люті зубами (Григорій Косинка); — Сховай пістолет і забирайся геть! — скрегонув зубами Брайко (П. Загребельний); Ти скрегнув зубами і стис кулака: — А це що? (А. Головко); В пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів: “Ну, стій. Розправлюсь я з тобою, проклятий пане! Буде бій!” (В. Сосюра); В нього зануртувалося всередині, він скрипнув зубами і стис щелепи, що його боляче шпигонуло в скроні (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- скрегнути — скрегну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- скрегнути — -ну, -неш, док. Однокр. до скреготати, скреготіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скрегнути — СКРЕГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до скрегота́ти, скреготі́ти. Скрегнув розлючений голос, як залізо об камінь, і раптом зірвався (М. Коцюбинський); Все ближче коні, лиця злі, Схрестились, скрегнули шаблі (М. Стельмах); Ти скрегнув зубами і стис кулака (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
- скрегнути — СКРЕГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до скрегота́ти, скреготі́ти. Все ближче коні, лиця злі, Схрестились, скрегнули шаблі (Стельмах, V, 1963, 9); Ти скрегнув зубами і стис кулака (Головко, І, 1957, 80). Словник української мови в 11 томах