1. Фразеологічний словник української мови

скувати

ско́вувати / скува́ти ру́ки. Позбавляти кого-небудь можливості вільно поводити себе, діяти. За все своє життя я вперше опинився в панському маєтку. Мимохіть це сковувало руки (П. Панч).

ско́вувати / скува́ти язи́к (язика́) кому і без додатка. Позбавляти кого-небудь можливості вільно висловлювати свою думку. Хвилювання сковувало мені язик, заважало правильно відповідати (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скувати — скува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скувати — див. сковувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скувати — СКУВА́ТИ див. ско́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. скувати — ЗАКО́ВУВАТИ (у кайдани і т. ін.), КУВА́ТИ, СКО́ВУВАТИ, ЗАБИВА́ТИ. — Док.: закува́ти, заку́ти, скува́ти, заби́ти. Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Ю. Словник синонімів української мови
  5. скувати — Скува́ти, скую́, скує́ш; скува́в, -ва́ла; скуй, ску́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. скувати — СКУВА́ТИ див. ско́вувати. Словник української мови в 11 томах
  7. скувати — Скувати, -ся см. сковувати, -ся. Словник української мови Грінченка