спасти

аж вага́ з груде́й спа́ла. Стало легше, спокійніше і т. ін. Серце моє, я так втішився, коли дістав від тебе листа, аж легше дихати мені, аж вага з грудей спала (М. Коцюбинський).

ду́мка спа́ла / спада́є (на ро́зум) кому. Хто-небудь додумався до чогось. — Я і сам додумався, і з стариками радився, так нікому така думка не спала на розум (Г. Квітка-Основ’яненко); Одній Марині спала думка на розум повернутися якнайшвидше додому (З газети); Хто б міг подумати, що .. доведеться воювати не лише з армією, а з цілою Росією. Ні, такі думки не спадали Наполеонові (П. Кочура).

дур (уве́сь) спав з кого. Хто-небудь став нормально поводитися, тверезо оцінювати свої вчинки. Як тільки я зостався сам, переможцем, — з мене відразу спав увесь дур (Моє життя в мист.).

з глу́зду (з ро́зуму) з’ї́хати (зсу́нутися, спа́сти і т. ін.). Збожеволіти, стати психічно хворим, несамовитим. — Ти що, з глузду з’їхав? — лається жінка (з чоловіком) (Нар. опов.); — Хіба я таки сказився чи з глузду з’їхав, щоб одрізувать землю,— сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); — Схаменися, Миколо! Ти ж статечна людина: Ніколи не водилось такого за тобою, хлопець розсудливий, а зараз мов би з глузду з’їхав (М. Лазорський); — Та я бачу, що ви вже зовсім з’їхали з розуму, а не тільки трохи, як мені казали... (Ірина Вільде); — Немає в мене більше дочки, як Явдоха! А вона ще не зсунулася з глузду, щоб проти батька іти! (Панас Мирний); Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб Вовка од біди сховали! (Л. Глібов); (Рябина:) Чи ти, старий, одурів, чи з розуму сплив? Та за що дерево путаєш? (І. Франко).

ка́менем (ка́мнем) з се́рця спа́сти. Позбутися чого-небудь неприємного, важкого. Коли б швидше .. Звіздочка засяяла, От тогді (тоді) б то болість злая Камнем з серця спала (П. Гулак-Артемовський).

(мрі́йна) поволо́ка спа́ла з оче́й. Хто-небудь правильно зрозумів те, що раніше усвідомлювалось по-іншому. Приємне марево раптом розвіялось, мрійна поволока спала з очей — дівоче серце розкрилося іншому,— прийшла твереза думка, хлопець охляв, осунувся (К. Гордієнко).

спада́ти (прихо́дити, сплива́ти і т. ін.) / спа́сти (прийти́, спливти́ і т. ін.) на ду́мку (на па́м’ять, в го́лову, на га́дку) кому і без додатка. 1. Хто-небудь починає згадувати, думати про кого-, що-небудь, задумуватися над чимсь. Спадав на думку і сам Гаркун-Задунайський, але думка цього образу якось не могла схопить виразно (В. Винниченко); Харкевич усе дужче й дужче хвилювався, йому спадало на думку неймовірне, від усіх тих здогадів почала боліти голова (С. Голованівський); Спадали на пам’ять (Микиті) усі ліки та знадіб’я, які вживають підвереджені (з підірваним здоров’ям) люди (Л. Яновська); Дорога ж бита поряд, і мало якому гаспиду спаде на гадку заглянути до мене на горище (І. Головченко та О. Мусієнко). наверта́лося на ду́мку, безос. Мимоволі наверталось на думку: що буде з нами? З людьми, заводами, соборами? (О. Гончар); // Хто-небудь придумує щось, додумується до чогось. Батьківщиною тюльпана є наші чорноморські степи! Але чи нашому русинові спливло б у голову робити ґешефти на тюльпанах? (Ірина Вільде). спа́лося у го́лову. — Що, мамо, як не зазеленіє? — запитався вдруге Івась. — .. Як-то не зазеленіє? Що тобі .. у голову спалося (Ю. Яновський). 2. Згадуватися, пригадуватися. Образ брата Петра та дружна компанія його друзів льотчиків, з якими він заїздив, спливають на думку Тоні (О. Гончар); Чудовий такий був вечір весняний, що сама веснянка на думку наверталась (Марко Вовчок).

спада́ти / спа́сти з лиця́ (на лиці́, на виду́). Ставати блідим, змученим; марніти. — Молодая дівчинонька, Чого з лиця спала? (Укр.. думи..); — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили? Дивись, як на виду спав… поблід, позеленів (Панас Мирний). з ли́ченька спа́сти. Дарма, що з личенька спала, а справдешня козачка! (Марко Вовчок); Три дні, тиждень ти криєшся… Вже в тебе всі питають, чого ти з личенька спала (П. Куліш); А ти ж би змерзла була, а ти ж би рознемоглася, з личенька спала (Л. Костенко). спа́лий з лиця́. Десь тільки згодом Єльчині очі побачать людей, до виснаги зморених, спалих з лиця, ніби вичавлених (О. Гончар).

спада́ти / спа́сти з ті́ла (в ті́лі, на ті́лі). Худнути. Стара попадя над дочками тремтіла Та посаг у скрині складала для них, Ниділа й сивіла, спадаючи з тіла (Л. Первомайський); Його (кота) завивання ставало дедалі одчайдушним. Сусід прив’язав страдника, щоб не бігав уночі й не спадав на тілі (З. Мороз); Роман спостився, змарнів, зблід, спав з тіла (І. Нечуй-Левицький).

спада́ти / спа́сти з ціни́ (у ціні́). Втрачати своє значення; ставати менш важливим. — А пани — все пани — з ціни не спадають! (С. Руданський).

спа́сти на ду́шу кому. Сподобатися кому-небудь. А той кум таки чимало спав їй (жінці) на душу, вхибнув-таки жменьку куминої ласки (Україна сміється).

спа́сти на о́чі кому. Раптово стати поміченим ким-небудь. Він тримав зброю напоготові і йшов не по самій стежці, а обабіч, щоб першому не спасти на очі ворогові (О. Слісаренко).

спа́сти (сплисти́) з ро́зуму. Збожеволіти. Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб Вовка од біди сховали! (Л. Глібов); (Рябина:) Чи ти, старий, здурів, Чи з розуму сплив? Та за що дерево путаєш? (І. Франко). з ро́зуму спа́стися. З ледащим (ледачим) спознався — з розуму спався (Укр.. присл..).

сплива́ти (спада́ти) / спливти́ (спа́сти) на язи́к кому і без додатка. Згадуючи, вимовляти вголос (слово, фразу і т. ін.). Князь розумів, що треба щось сказати. .. Але спасенна думка утікала від нього, ніяк не хотіла спливати на язик (Д. Міщенко); Але суворий добродій так вже вичерпався, що на язик йому не спадала жодна соковита лайка (Переклад С. Масляка).

сплива́ти (спада́ти) / сплисти́ (спа́сти, спливти́) на ум (на ро́зум) кому і без додатка. Несподівано з’являтися, виникати у кого-небудь у думці, у думках (переважно про недобрі наміри, бажання і т. ін.). — (Брати) не тільки те чинили, що шляхетним людям пристало, а й те витворяли, що їм на молодечий ум спливало (Переклад М. Лукаша); Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері скажена собака (І. Нечуй-Левицький); От ідуть дівчата: Олена, як та сорока, скрегоче, що на ум збреде, а Маруся буцімто і слуха, та усе про своє гада… (Г. Квітка-Основ’яненко).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. (Химка:) Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).

(як (мов, на́че і т. ін.)) ка́мінь з душі́ (з груде́й) спав (звали́вся, упав і т. ін.) кому, в кого і без додатка. Кому-небудь стало легко, спокійно; хто-небудь відчуває душевну полегкість, заспокоївся. Йонові наче камінь з грудей спав. Легше якось зробилося на серці (М. Коцюбинський); Почувся зумер — дзвонив майор Терещенко. Він доповів, .. що вибух стався не на греблі.. Шумаков коротко буркнув “дякую” і поклав трубку. Камінь звалився з душі (С. Голованівський); — Нічого, налагодилося усе, — мати втомлено відкинула з чола мокрого волосся і пішла в хату. В Сергія наче камінь скотився з душі (Ю. Мушкетик).

(як (мов, на́че і т. ін.)) полу́да (рідше лу́да) з оче́й спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось правильно зрозумів, усвідомив що-небудь; прозрів. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та ж се Лис! (І. Франко); За один день та за ніч важких роздумів у багатьох вітробалчан наче полуда з очей спала (А. Головко); Мені зараз мов луда з очей спала (І. Франко); Мені наче опала полуда з очей: я з сірого побачила раптом світ кольоровим (Ірина Вільде); Але настали дні! Спливла з очей полуда, і ми побачили, де ворог і де брат (В. Сосюра). полу́да з оче́й спада́є. В людей спадає з очей полуда і прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові (С. Васильченко).