спечений
що́йно (ті́льки що, ті́льки-но) спе́чений, ірон. Який недавно або щойно став ким-небудь, здобув якусь професію, призначений на яку-небудь посаду і т. ін. Глибоко зітхнувши, далі заговорив (Ковалишин) тим твердим тоном, яким щойно спечені начальники звертаються до підлеглих (Ю. Шовкопляс).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спечений — спе́чений 1 дієприкметник приготовлений на вогні — про їжу спе́чений 2 дієприкметник про метали тощо Орфографічний словник української мови
- спечений — I -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спекти I. || у знач. прикм. || у знач. ім. спечене, -ного, с. Хлібобулочний виріб або вироби, приготовлені способом випікання. 2》 у знач. прикм. Розморений, з почервонілим від спеки або внутрішнього жару лицем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спечений — СПЕ́ЧЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до спекти́1. – Оце вам м'яка паляниця, а се і хліб, сьогодні тілько спечений (Панас Мирний); Їжа в них була одноманітна, убога – юшка з в'яленої риби з прісними коржами, спеченими на каміннях вогнища (С. Словник української мови у 20 томах
- спечений — Спе́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спечений — СПЕ́ЧЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спекти́¹. — Оце вам м’яка паляниця, а се і хліб, сьогодні тілько спечений (Мирний, І, 1954, 167); Їжа в них була одноманітна, убога — юшка з в’яленої риби з прісними коржами, спеченими на каміннях вогнища (Скл. Словник української мови в 11 томах