спечений

СПЕ́ЧЕНИЙ¹, а, е.

1. Дієпр. пас. до спекти́1.

– Оце вам м'яка паляниця, а се і хліб, сьогодні тілько спечений (Панас Мирний);

Їжа в них була одноманітна, убога – юшка з в'яленої риби з прісними коржами, спеченими на каміннях вогнища (С. Скляренко);

– От, бач, яка паска у нас хороша придалась? От і печений баранчик і поросятко дуже мудро спечене... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Крізь спечені гарячкою уста інколи добувався тихий стогін (М. Коцюбинський);

– Ма-мо... – ледь чутно ворушаться спечені жаром губи (В. Козаченко);

* У порівн. Мати мовчала, її очі були сухі, мов спечена сонцем земля (П. Панч);

// у знач. прикм.

Що дикі свині бувають по лісах, се кожний знає і не чудується занадто: вони, врешті, не такі страшні і небезпечні, а спечені навіть смачні (О. Маковей);

Христя увійшла вся заплакана, держачи в другій руці спечену руку (Панас Мирний);

// у знач. ім. спе́чене, ного, с. Хлібобулочний виріб або вироби, приготовлені способом випікання.

Старі досвідчені колгоспниці дають оцінку кулінарним витворам жінок, враховуючи як смакові якості, так і зовнішнє оформлення спеченого (з наук. літ.).

2. у знач. прикм. Розморений, з почервонілим від спеки або внутрішнього жару лицем.

Надійшов [професор].., а за ним поліцай, оба спечені, бо жара пекла (О. Маковей);

// Укритий смагою (про губи).

Сень подав йому воду з дзбанком, і Василь довго-довго не віднімав спечених уст від посудини (І. Франко);

Вона розтуляє спечені губи й ловить повітря.., обіймає пухкими рученятами шию лікаря (М. Коцюбинський);

// Випалений сонцем та засухою, без рослинності (про степ, ниву і т. ін.).

Сонечко стоїть низько на заході й червонить своїм світлом гарячим спечений степ (Леся Українка);

Стомлена, спечена, пилом прибита, Журиться нива, дощем не полита (І. Манжура).

◇ (1) Що́йно (ті́льки що, ті́льки-но) спе́чений, ірон. – який недавно або щойно став ким-небудь, здобув якусь професію, призначений на яку-небудь посаду і т. ін.

Глибоко зітхнувши, далі заговорив [Ковалишин] тим твердим тоном, яким щойно спечені начальники звертаються до підлеглих (Ю. Шовкопляс).

СПЕ́ЧЕНИЙ², а, е.

Дієпр. пас. до спекти́2.

В сучасному доменному виробництві вирішальну роль у збільшенні виплавки чавуну відіграє агломерат (спечена з вапняком руда) (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спечений — спе́чений 1 дієприкметник приготовлений на вогні — про їжу спе́чений 2 дієприкметник про метали тощо Орфографічний словник української мови
  2. спечений — I -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спекти I. || у знач. прикм. || у знач. ім. спечене, -ного, с. Хлібобулочний виріб або вироби, приготовлені способом випікання. 2》 у знач. прикм. Розморений, з почервонілим від спеки або внутрішнього жару лицем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спечений — що́йно (ті́льки що, ті́льки-но) спе́чений, ірон. Який недавно або щойно став ким-небудь, здобув якусь професію, призначений на яку-небудь посаду і т. ін. Глибоко зітхнувши, далі заговорив (Ковалишин) тим твердим тоном, яким щойно спечені начальники звертаються до підлеглих (Ю. Шовкопляс). Фразеологічний словник української мови
  4. спечений — Спе́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. спечений — СПЕ́ЧЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спекти́¹. — Оце вам м’яка паляниця, а се і хліб, сьогодні тілько спечений (Мирний, І, 1954, 167); Їжа в них була одноманітна, убога — юшка з в’яленої риби з прісними коржами, спеченими на каміннях вогнища (Скл. Словник української мови в 11 томах