спечений
СПЕ́ЧЕНИЙ¹, а, е.
1. Дієпр. пас. до спекти́1.
– Оце вам м'яка паляниця, а се і хліб, сьогодні тілько спечений (Панас Мирний);
Їжа в них була одноманітна, убога – юшка з в'яленої риби з прісними коржами, спеченими на каміннях вогнища (С. Скляренко);
– От, бач, яка паска у нас хороша придалась? От і печений баранчик і поросятко дуже мудро спечене... (Г. Квітка-Основ'яненко);
Крізь спечені гарячкою уста інколи добувався тихий стогін (М. Коцюбинський);
– Ма-мо... – ледь чутно ворушаться спечені жаром губи (В. Козаченко);
* У порівн. Мати мовчала, її очі були сухі, мов спечена сонцем земля (П. Панч);
// у знач. прикм.
Що дикі свині бувають по лісах, се кожний знає і не чудується занадто: вони, врешті, не такі страшні і небезпечні, а спечені навіть смачні (О. Маковей);
Христя увійшла вся заплакана, держачи в другій руці спечену руку (Панас Мирний);
// у знач. ім. спе́чене, ного, с. Хлібобулочний виріб або вироби, приготовлені способом випікання.
Старі досвідчені колгоспниці дають оцінку кулінарним витворам жінок, враховуючи як смакові якості, так і зовнішнє оформлення спеченого (з наук. літ.).
2. у знач. прикм. Розморений, з почервонілим від спеки або внутрішнього жару лицем.
Надійшов [професор].., а за ним поліцай, оба спечені, бо жара пекла (О. Маковей);
// Укритий смагою (про губи).
Сень подав йому воду з дзбанком, і Василь довго-довго не віднімав спечених уст від посудини (І. Франко);
Вона розтуляє спечені губи й ловить повітря.., обіймає пухкими рученятами шию лікаря (М. Коцюбинський);
// Випалений сонцем та засухою, без рослинності (про степ, ниву і т. ін.).
Сонечко стоїть низько на заході й червонить своїм світлом гарячим спечений степ (Леся Українка);
Стомлена, спечена, пилом прибита, Журиться нива, дощем не полита (І. Манжура).
◇ (1) Що́йно (ті́льки що, ті́льки-но) спе́чений, ірон. – який недавно або щойно став ким-небудь, здобув якусь професію, призначений на яку-небудь посаду і т. ін.
Глибоко зітхнувши, далі заговорив [Ковалишин] тим твердим тоном, яким щойно спечені начальники звертаються до підлеглих (Ю. Шовкопляс).
СПЕ́ЧЕНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до спекти́2.
В сучасному доменному виробництві вирішальну роль у збільшенні виплавки чавуну відіграє агломерат (спечена з вапняком руда) (з газ.).
Значення в інших словниках
- спечений — спе́чений 1 дієприкметник приготовлений на вогні — про їжу спе́чений 2 дієприкметник про метали тощо Орфографічний словник української мови
- спечений — I -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спекти I. || у знач. прикм. || у знач. ім. спечене, -ного, с. Хлібобулочний виріб або вироби, приготовлені способом випікання. 2》 у знач. прикм. Розморений, з почервонілим від спеки або внутрішнього жару лицем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спечений — що́йно (ті́льки що, ті́льки-но) спе́чений, ірон. Який недавно або щойно став ким-небудь, здобув якусь професію, призначений на яку-небудь посаду і т. ін. Глибоко зітхнувши, далі заговорив (Ковалишин) тим твердим тоном, яким щойно спечені начальники звертаються до підлеглих (Ю. Шовкопляс). Фразеологічний словник української мови
- спечений — Спе́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спечений — СПЕ́ЧЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спекти́¹. — Оце вам м’яка паляниця, а се і хліб, сьогодні тілько спечений (Мирний, І, 1954, 167); Їжа в них була одноманітна, убога — юшка з в’яленої риби з прісними коржами, спеченими на каміннях вогнища (Скл. Словник української мови в 11 томах