спопелити
спопеля́ти / спопели́ти очи́ма (зо́ром) кого. Дуже гнівно, презирливо дивитися на кого-небудь. Підігріваючи себе своїми ж жалісливими й гнівними словами, він спопеляв бідного Костянтина Павловича помутнілими від обурення очима (В. Козаченко); — Як вас величати? — спитав винахідник Жора, спопеляючи очима Джо Дассена на кофтинці феї (А. Крижанівський); Чому ти .. не спопелив зрадливця своїм зором? (М. Нагнибіда).
спопеля́ти / спопели́ти се́рце (серця́). Завдавати кому-небудь великих душевних страждань, викликавши величезної сили почуття до себе. І голос Бог мені подав: “Устань, пророк, і виждь, і внемли, Сповняйся волею творця, І, крізь моря йдучи та землі, Глаголом спопеляй серця!” (Переклад М. Рильського).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спопелити — спопели́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- спопелити — див. спопеляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спопелити — СПОПЕЛИ́ТИ див. спопеля́ти. Словник української мови у 20 томах
- спопелити — I. ПАЛИ́ТИ (знищувати вогнем), СПА́ЛЮВАТИ, ПОПЕЛИ́ТИ, СПОПЕЛЯ́ТИ (перетворювати на попіл). — Док.: спали́ти, попали́ти, спопели́ти. — Тут хати палитимуть, а моє діло сторона? (О. Гончар); — Ви колись з свекрухою спалите хату (І. Нечуй-Левицький); Бомба .. спопелила весь густий сад (В. Кучер). Словник синонімів української мови
- спопелити — СПОПЕЛИ́ТИ див. спопеля́ти. Словник української мови в 11 томах
- спопелити — Спопелити, -лю, -лиш гл. Обратить въ пепелъ. Словник української мови Грінченка