стріляти

о́чі стріля́ють чиї, у кого, в що, куди. Хтось періодично швидко поглядає на кого-, що-небудь, кудись. — Що це у вас таке веселе? — питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють — то в мене, то в Тетяну (С. Васильченко); Та не туди стріляли його очі .. не на непочатий моріжок польових квіток, а на підпушену грядочку огородних лілій (Панас Мирний); Іде (Юрко) прямо по стежці, .. косить десь ліворуч та ліворуч — туди очі стріляють, туди увага скерована… (І. Рябокляч).

стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х. Затрачати непомірні, великі зусилля там, де вони зайві, недоцільні. Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях (Леся Українка).

стріля́ти слова́ми (відмо́вами). 1. Влучно, дотепно відказувати чи закидати кому-небудь. В’ються вони кругом панянок, .. ведуть веселу-жартівливу розмову, стріляють то сюди, то туди своїми гострими одмовами (Панас Мирний). 2. Говорити поспіхом, скоромовкою. — Пробачте, Артеме Петровичу, тисячу разів пробачте, що я так вдерся несподівано,— поспішливо стріляв словами гість (А. Хижняк).

стріля́ти (стри́гти) / стре́льнути (стригну́ти) очи́ма (о́ком, рідше по́глядом) на кого, в кого, по кому і без додатка. 1. Поглядати на кого-, що-небудь, виражаючи певні почуття, емоції. Стріляючи очима поза вікна, на якусь мить вона затрималася легковажним поглядом на чорновусому козакові (О. Ільченко); Антон стрельнув настороженим оком на Катерину (С. Чорнобривець); Підперши кулаками боки, стригнула (Мар’я) очима по всіх: — А ви чого скалозубитесь? (Я. Баш). 2. перев. недок. Кокетливо, грайливо позирати на кого-небудь, полонившись кимось. Арістотель-мудрець по садочку гуля,— Бач, Аглая іде і очима стріля! (І. Франко); Орися крутилася біля Сергія Золотаренка .. Так очима на нього і стриже (Григір Тютюнник); — Ой, свекруха ж комусь попадеться,— одягаючись, сестра лукаво стрельнула оком в Данька (О. Гончар).

хоч з гарма́ти (гарма́т) стріля́й (гати́). Хтось нічого не чує (перев. про дуже міцний сон). Спить, хоч з гармати стріляй (Укр.. присл..); Зварич пустив йому (Миколі) у вічі сніп світла з електричного ліхтарика. Той повернувся на інший бік. — Видно, що недавно з війни,— сіпав його Зварич.— Хоч з гармат стріляй (М. Івасюк).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стріляти — (робити постріли) бити, смалити, палити, (безперестанку) строчити. Словник синонімів Полюги
  2. стріляти — стріля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. стріляти — жм. бахкати, бабахкати, пукати, смалити; (з гармат) бити, палити, гатити, гримати, тарахкати; (дичину) вбивати; (людей) розстрілювати... Словник синонімів Караванського
  4. стріляти — I стрілити, вистрілити, відстрілюватися, встрілювати, вціляти, застрелювати, застрілювати, застрілюватися, перестрілюватися, підстрілювати, підстріляти, пострілювати, поцілювати, поціляти, пристрілювати (рушницю), пристрілюватися, прострілювати... Словник синонімів Вусика
  5. стріляти — СТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм., рідко СТРІ́ЛИТИ і СТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док. 1. Робити постріли. Панії стріляли навмання, не націлюючись, і не потрапляли в дичину (І. Словник української мови у 20 томах
  6. стріляти — Стріляв у воробця, а попав у велике паця. Глум з поганого стрільця. У камінь стріляти — тільки стріли теряти. Не треба витрачати сили на те, що неможливо зробити. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. стріляти — Яю, -яєш, недок. Випрошувати (частіше стосується сигарет). В пивницях пиво пив імлисте, стріляв цигарку в перехожих (С. Жадан). Словник сучасного українського сленгу
  8. стріляти — (-яю, -яєш) недок., що, жрм. 1 Просити, випрошувати, позичати різні дрібниці у когось. — Хлопці, пошастайте може, знайдете сигарету? — Сказано ж — нема самі стріляємо, — відповів Сашко, вдивляючись у протилежний бік (М. Омельченко, Свято біди). Словник жарґонної лексики української мови
  9. стріляти — -яю, -яєш, недок., розм., рідко стрілити і стрелити, -лю, -лиш, док. 1》 неперех. Робити постріли. || розм. Здавлюючи між пучками що-небудь слизьке, з силою випускати його. || тільки недок. Уміти користуватися вогнепальною зброєю, добре влучати в ціль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. стріляти — БА́ХНУТИ розм. (без додатка — вистрілити з вогнепальної зброї; кого — убити пострілом з вогнепальної зброї), БАБА́ХНУТИ розм., БЕБЕ́ХНУТИ розм., БУ́ХНУТИ розм., ГА́ХНУТИ розм., ТАРА́ХНУТИ (ТРА́ХНУТИ) розм., ТОРО́ХНУТИ розм.; А́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  11. стріляти — Стріля́ти, -ля́ю, -ля́єш, -ля́є на кого, в кого; див. стре́лити, стре́льнути Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. стріляти — СТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.; розм., рідко СТРІ́ЛИТИ і СТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док. 1. неперех. Робити постріли. Панії стріляли навмання, не націлюючись, і не потрапляли в дичину (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  13. стріляти — Стріля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. стрелити, стрілити, -лю, -лиш, гл. Стрѣлять, выстрѣлить. Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Ном. Ой як стрелив Бондаренко, — гусарина встрелив. КС. 1862. III. 537. Стефан в серце стрілив. Лукаш. Ой як стрілив, — царя вцілив. АД. І. 146. Словник української мови Грінченка