стріляти

Значення в інших словниках

1. стріляти — (робити постріли) бити, смалити, палити, (безперестанку) строчити. Словник синонімів Полюги
2. стріляти — стріля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. стріляти — жм. бахкати, бабахкати, пукати, смалити; (з гармат) бити, палити, гатити, гримати, тарахкати; (дичину) вбивати; (людей) розстрілювати... Словник синонімів Караванського
4. стріляти — I стрілити, вистрілити, відстрілюватися, встрілювати, вціляти, застрелювати, застрілювати, застрілюватися, перестрілюватися, підстрілювати, підстріляти, пострілювати, поцілювати, поціляти, пристрілювати (рушницю), пристрілюватися, прострілювати... Словник синонімів Вусика
5. стріляти — СТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм., рідко СТРІ́ЛИТИ і СТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док. 1. Робити постріли. Панії стріляли навмання, не націлюючись, і не потрапляли в дичину (І. Словник української мови у 20 томах
6. стріляти — Яю, -яєш, недок. Випрошувати (частіше стосується сигарет). В пивницях пиво пив імлисте, стріляв цигарку в перехожих (С. Жадан). Словник сучасного українського сленгу
7. стріляти — (-яю, -яєш) недок., що, жрм. 1 Просити, випрошувати, позичати різні дрібниці у когось. — Хлопці, пошастайте може, знайдете сигарету? — Сказано ж — нема самі стріляємо, — відповів Сашко, вдивляючись у протилежний бік (М. Омельченко, Свято біди). Словник жарґонної лексики української мови
8. стріляти — -яю, -яєш, недок., розм., рідко стрілити і стрелити, -лю, -лиш, док. 1》 неперех. Робити постріли. || розм. Здавлюючи між пучками що-небудь слизьке, з силою випускати його. || тільки недок. Уміти користуватися вогнепальною зброєю, добре влучати в ціль. Великий тлумачний словник сучасної мови
9. стріляти — о́чі стріля́ють чиї, у кого, в що, куди. Хтось періодично швидко поглядає на кого-, що-небудь, кудись. — Що це у вас таке веселе? — питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють — то в мене, то в Тетяну (С. Фразеологічний словник української мови
10. стріляти — БА́ХНУТИ розм. (без додатка — вистрілити з вогнепальної зброї; кого — убити пострілом з вогнепальної зброї), БАБА́ХНУТИ розм., БЕБЕ́ХНУТИ розм., БУ́ХНУТИ розм., ГА́ХНУТИ розм., ТАРА́ХНУТИ (ТРА́ХНУТИ) розм., ТОРО́ХНУТИ розм.; А́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
11. стріляти — Стріля́ти, -ля́ю, -ля́єш, -ля́є на кого, в кого; див. стре́лити, стре́льнути Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. стріляти — СТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.; розм., рідко СТРІ́ЛИТИ і СТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док. 1. неперех. Робити постріли. Панії стріляли навмання, не націлюючись, і не потрапляли в дичину (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
13. стріляти — Стріля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. стрелити, стрілити, -лю, -лиш, гл. Стрѣлять, выстрѣлить. Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Ном. Ой як стрелив Бондаренко, — гусарина встрелив. КС. 1862. III. 537. Стефан в серце стрілив. Лукаш. Ой як стрілив, — царя вцілив. АД. І. 146. Словник української мови Грінченка