1. Фразеологічний словник української мови

сучий

бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений регіт — з нього ж, бісові діти, насміхаються (М. Стельмах); — По їх січовому розуму, ніщо на світі не стоїть (не варте) ні радості, ні печалі. Філософи, вражі діти! (П. Куліш). бі́сова дити́на. — Заснеш ти сьогодні чи ні, бісова дитино? — накричала на неї (дівчинку) Олена (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сучий — су́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сучий — -а, -е. 1》 Прикм. до сука 1). Суче вим'я — народна назва нариву під пахвою. 2》 перен., вульг. Уживається у складі лайливих виразів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сучий — СУ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до су́ка 1. 2. перен., вульг. Уживається у складі лайливих виразів. [Перун:] А сучий же ти син, дідугане проклятий! Трохи пальців не вломав! (І. Франко); – А чом ти, суча дочко, оце й досі не виходиш на панщину?... Словник української мови у 20 томах
  4. сучий — Су́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сучий — СУ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до су́ка 1. Су́че ви́м’я — народна назва нариву під пахвою. На почервонілій шкірі видно затвердіння.., які на зовнішній вигляд схожі на соски,.. [ця] хвороба дістала назву «суче вим’я» (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 38). Словник української мови в 11 томах
  6. сучий — Сучий, -а, -е 1) Сукинъ, собачій. Ой в шинкарки єдин син, сподобався мені, сучий син. Чуб. V. 20. 2) суче вимя. Нарывъ подъ мышкой. Словник української мови Грінченка