сучий
СУ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до су́ка 1.
Су́че ви́м’я — народна назва нариву під пахвою.
На почервонілій шкірі видно затвердіння.., які на зовнішній вигляд схожі на соски,.. [ця] хвороба дістала назву «суче вим’я» (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 38).
2. перен., вульг. Уживається у складі лайливих виразів.
[Перун:] А сучий же ти син, дідугане проклятий! Трохи пальців не вломав! (Фр., IX, 1952, 399);
— А чом ти, суча дочко, оце й досі не виходиш на панщину? — крикнув осавула й ударив Нимидору нагайкою по спині (Н.-Лев., II, 1956, 187);
— Ти чого, сучий сину, соромиш мене перед робочим класом? (Довж., І, 1958, 170);
— А де ж ви, сучі діти, їхні штани поділи? — На самогонку проміняли. Ми ж не знали, що їм так пофортунить, — засміявся бандит (Стельмах, II, 1962,88).
Значення в інших словниках
- сучий — су́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- сучий — -а, -е. 1》 Прикм. до сука 1). Суче вим'я — народна назва нариву під пахвою. 2》 перен., вульг. Уживається у складі лайливих виразів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сучий — СУ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до су́ка 1. 2. перен., вульг. Уживається у складі лайливих виразів. [Перун:] А сучий же ти син, дідугане проклятий! Трохи пальців не вломав! (І. Франко); – А чом ти, суча дочко, оце й досі не виходиш на панщину?... Словник української мови у 20 томах
- сучий — бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений регіт — з нього ж, бісові діти, насміхаються (М. Фразеологічний словник української мови
- сучий — Су́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сучий — Сучий, -а, -е 1) Сукинъ, собачій. Ой в шинкарки єдин син, сподобався мені, сучий син. Чуб. V. 20. 2) суче вимя. Нарывъ подъ мышкой. Словник української мови Грінченка