схил

на схи́лі ві́ку (літ). При наближенні старості, кінця життя. На схилі віку Марко Лукич постійно не працював у трупі, а більше гастролював (М. Кропивницький); Уже зайшли серпневі темні ночі. На схилі літ, в ясний ранковий час, Коли роса мої зволожить очі, Я осміхнусь і пригадаю вас (Л. Первомайський). на схи́лку літ (днів). Згорьований, збідований, він (Т. Шевченко) на схилку літ ділився з майбутніми шанувальниками: “40 літ праці не принесло мені ані грошей, ані слави”… (З журналу); (Ярослав:) Так, беремо ми в юності супругу. Проте її не знаємо тоді, І лиш в тривогах, втратах і біді На схилку днів пізнаємо в ній друга (І. Кочерга). на схи́лі життя́. — Діти, діти,— казала мати вечором, коли ті йшли спати.— Що то з вас буде? — і в її голосі та її очах вичувалося стільки до них любові.., що світ, навіть коли б його одним великим злом вважати, то задля однієї крапельки тієї любові варто жити, боліти і на глибокому схилі життя відійти у вічність (У. Самчук).

на схи́лі дня. Перед заходом сонця. Віддавши шану Каспію окрасі, на схилі дня, як сонце йшло на спад, з примор’я ми .. до Дамчика вернулися назад (І. Гончаренко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

схил — схил іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
схил — Похила поверхня <�грань, руб> спад (кручі) укіс, крутосхил, (гори) покіт, схилок, узгір'я, узбіч, (неба) небосхил (голови) нахил, П. кінець <н. на схилі віку> Словник синонімів Караванського
схил — СХИЛ, у, ч. Похила поверхня чого-небудь; відкіс. Морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину по схилу прибережного узгір'я (М. Коцюбинський); Коні мчали в напрямі на село Ладош. Воно лежало десь на схилі правого берега Удаю (І. Словник української мови у 20 томах
схил — -у, ч. Похила поверхня чого-небудь. || Місцевість з похилою, спадистою поверхнею. || Похиле положення. На схилі дня (зими, літа) — у кінці дня (зими, літа). На схилі літ (віку, життя) — на старості, з наближенням старості. Великий тлумачний словник сучасної мови
схил — Нахилена частина піднятої або зрізаної форми місцевості від її підніжжя до вершини. Універсальний словник-енциклопедія
схил — СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал. Словник синонімів української мови
схил — Схил, схи́лу; на -лі; схи́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
схил — СХИЛ, у, ч. Похила поверхня чого-небудь. Морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину по схилу прибережного узгір’я (Коцюб., І, 1955, 344); Коні мчали в напрямі на село Ладош. Воно лежало десь на схилі правого берега Удаю (Мик. Словник української мови в 11 томах