схил
СХИЛ, у, ч. Похила поверхня чого-небудь.
Морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину по схилу прибережного узгір’я (Коцюб., І, 1955, 344);
Коні мчали в напрямі на село Ладош. Воно лежало десь на схилі правого берега Удаю (Мик., II, 1957, 269);
По крутих схилах балки росли буйні трави (Цюпа, Три явори, 1958, 30);
Марина, закривши руками очі, сіла на схил могили (Дмит., Наречена, 1959, 190);
// Місцевість з похилою, спадистою поверхнею.
Настя йшла поруч Сагайдачного положистим схилом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 67);
Гординська жила над гомінливим потоком, що збігав із схилу і вливався в ріку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 12);
// Похиле положення.
Рельєф ділянки [розсадника] повинен бути рівним, з невеликим схилом (не більше 5°) (Озелен. колг. села, 1955, 20).
◊ На схи́лі дня (зими́, лі́та) — у кінці дня (зими, літа).
Віддавши шану Каспію окрасі, на схилі дня, як сонце йшло на спад, з примор’я ми.. до Дамчика вернулися назад (Гонч., Вибр., 1959, 257);
На схи́лі літ (ві́ку, життя́) — на старості, при наближенні старості.
Ах, осінь, осінь! Всім дано сивіти, Як мовлять мудрі: взнать добро і зло. Одні на схилі літ живуть, як діти, Другим же розум скрашує чоло (Мал., Книга.., 1954, 83);
На схилі віку Марко Лукич постійно не працював у трупі, а більше гастролював (Збірник про Кроп., 1955, 332);
На схилі життя Кримський зізнавався, що важкі були ті часи, коли він ступив на шлях поета (Рад. літ-во, 6, 1967, 38).
Значення в інших словниках
- схил — схил іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- схил — Похила поверхня <�грань, руб> спад (кручі) укіс, крутосхил, (гори) покіт, схилок, узгір'я, узбіч, (неба) небосхил (голови) нахил, П. кінець <н. на схилі віку> Словник синонімів Караванського
- схил — СХИЛ, у, ч. Похила поверхня чого-небудь; відкіс. Морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину по схилу прибережного узгір'я (М. Коцюбинський); Коні мчали в напрямі на село Ладош. Воно лежало десь на схилі правого берега Удаю (І. Словник української мови у 20 томах
- схил — -у, ч. Похила поверхня чого-небудь. || Місцевість з похилою, спадистою поверхнею. || Похиле положення. На схилі дня (зими, літа) — у кінці дня (зими, літа). На схилі літ (віку, життя) — на старості, з наближенням старості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- схил — Нахилена частина піднятої або зрізаної форми місцевості від її підніжжя до вершини. Універсальний словник-енциклопедія
- схил — на схи́лі ві́ку (літ). При наближенні старості, кінця життя. На схилі віку Марко Лукич постійно не працював у трупі, а більше гастролював (М. Кропивницький); Уже зайшли серпневі темні ночі. Фразеологічний словник української мови
- схил — СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал. Словник синонімів української мови
- схил — Схил, схи́лу; на -лі; схи́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)