1. Фразеологічний словник української мови

торувати

торува́ти шлях (доро́гу). 1. кому, чому, для кого. Створювати сприятливі умови для кого-, чого-небудь; допомагати комусь. (Річард:) А все ж Голландія новому хисту торує шлях широкий (Леся Українка); — Чмихавки? А де ви були, коли ці чмихавки в Трансільванії понад хмарами гримали? Коли ми з в’юками до Бога дерлися крізь карколомне бескеття? Чи не ці чмихавки тоді вам шлях торували? (О. Гончар). торува́ти межу́. Чий вік минув за працею, як днина, Сліпим братам торуючи межу… Перед тими я стану на коліна. Героям тим подяку я зложу! (П. Грабовський). 2. зі сл. собі́. Домагатися певного становища, успіху в житті, у якомусь виді діяльності. Ця старша донька, панночка незвичайної вроди і так само незвичайної спритності, показалась понад сподівання здібною торувати собі шлях у житті (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торувати — торува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. торувати — (шлях) ПРОКЛАДАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. торувати — див. топтати Словник синонімів Вусика
  4. торувати — ТОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь, стежка. Те саме, що проклада́ти 3. По річці вплав пливуть [скіфи] І по льоду дзвінкім торують хижу путь... (М. Словник української мови у 20 томах
  5. торувати — -ую, -уєш, недок., перех., перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь, стежка. Те саме, що прокладати 3). Торувати дорогу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. торувати — ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  7. торувати — Торува́ти, -ру́ю, -ру́єш (доро́гу); торо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. торувати — ТОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., перев. у сполуч. зі сл. дорога, шлях, путь, стежка. Те саме, що проклада́ти 3. По річці вплав пливуть [скіфи] І по льоду дзвінкім торують хижу путь… (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  9. торувати — Торува́ти, -ру́ю, -єш гл. Утаптывать, пролагать дорогу. Шейк. Словник української мови Грінченка