1. Фразеологічний словник української мови

утопити

топи́ти / утопи́ти о́чі (по́гляд, зір) у чому, в що. Невідривно дивитися кудись, милуватися чимось. Дарма топлю очі в крайнебо блакитне, Усім воно ясне, ласкаве, привітне; .. від його ж на мене недолею віє, Як гляну в крайнебо — серденько заниє (Пісні та романси..); Очі свої він (Івась) перевів уже в небо і топив свій ясний погляд у його непрозорій блакиті (Панас Мирний); Уста з устами ізлились, І ми над зорі понеслись, В очах втопивши очі (М. Старицький); Джон втопив зір у підлогу і хвилину мовчав (І. Багмут). зато́плювати ( затопля́ти) зір. Довго він блукав по темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі (Дніпрова Чайка); Фархад брав часом в руки той папір І затопляв в мальоване свій зір (М. Бажан).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утопити — утопи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. утопити — док., потопити; (справу) П. занапастити, погубити, знищити; (горе) заглушити; (очі) втупити, спрямувати. Словник синонімів Караванського
  3. утопити — УТОПИ́ТИ див. втопи́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. утопити — Утопив свій маєток у животі. Пропив своє господарство. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. утопити — УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ) (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ), ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ (ВДАВИ́ТИ) (душачи); УТОПИ́ТИ (ВТОПИ́ТИ), ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою)... Словник синонімів української мови
  6. утопити — Утопити, -плю, -пиш гл. Утопить, потопить. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. н. п. Утопив свій маєток в животі. Ном. № 11715. утопити го́лову. Выйти замужъ за нелюбимаго, по принужденно, жениться такимъ же образомъ. Словник української мови Грінченка