1. Фразеологічний словник української мови

фіміам

кади́ти (пали́ти, кури́ти і т. ін.) фіміа́м кому, перед ким. Дуже вихваляти кого-небудь, лестити комусь. Щоб запобігти в неї ласки, треба було безперестану кадить перед нею фіміами лестощів (І. Нечуй-Левицький); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (М. Коцюбинський); Вони всіма силами курили йому (М. К. Садовському) фіміам (Минуле укр. театру).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фіміам — фіміа́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фіміам — ФІМІА́М, у, ч. 1. Пахуча речовина для обкурювання; ладан. “От мені [Землі] дяка за те,що трави дарую худобі, Людському племені – хліб і богам – запашні фіміами...” (М. Зеров); // Ароматичний дим, що виникає під час такого обкурювання. Словник української мови у 20 томах
  3. фіміам — -у, ч. 1》 Пахуча речовина для обкурювання, ладан. 2》 перен. Захоплена похвала, лестощі. Курити фіміам перен. — вихваляти, лестити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фіміам — фіміа́м (грец. θυμίαμα, від θυμιάω – палю) 1. Ладан; запашна речовина для обкурювання, а також ароматичний дим, що виникає при спалюванні цієї речовини. 2. Переносно – курити фіміам – вихваляти, лестити. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. фіміам — ЛА́ДАН (пахуча речовина для обкурювання перев. під час релігійних обрядів), ФІМІА́М, КУ́РИВО. В покоях пахло житнім хлібом, старим медом, кожухами, ладаном і канупером — о. Савватій нюхав (В. Словник синонімів української мови
  6. фіміам — ФІМІА́М, у, ч. 1. Пахуча речовина для обкурювання, ладан. «От мені [Землі] дяка за те,що трави дарую худобі, Людському племені — хліб і богам — запашні фіміами…» (Зеров, Вибр., 1966, 320); // Ароматичний дим, що виникає під час такого обкурювання. Словник української мови в 11 томах