цурпалок

на цурпа́лки (на цуру́па́лки). На дрібні шматки. Буря дуби на цурпалки трощить, а травичку тільки нагинає (М. Стельмах); Привітався не привітався Петро, одразу ж за сокиру. Цюкне — ясен на цурпалки розлітається (М. Рудь); — Уже те ружжо (рушницю) до скількох раз бив на цурупалки — а він його шворками перемотузує — і далі своєї — скаржився Гордій (Григорій Тютюнник). на цурпа́лочки. Кайдаш кинув з усієї сили кочергою, вихопив з їх рук мотовило і потрощив його на цурпалочки (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цурпалок — (дерева) уламок, обрубок; (льоду) шматок; (втята рука) кукса; ЦУРКА, цурупалок, зб. цурпалля, цурупалля. Словник синонімів Караванського
  2. цурпалок — див. залишок; палиця Словник синонімів Вусика
  3. цурпалок — [цурпалок] -лка, м. (на) -лку, мн. -лкие, -лк'іy Орфоепічний словник української мови
  4. цурпалок — цурпа́лок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. цурпалок — ЦУРПА́ЛОК, лка, ч. 1. Відрубана, відрізана або відламана частина чого-небудь.; уламок, обрубок. Він тихо пройшов до чийогось тину, виламав цурпалок і пішов знову до гамазеїв (Б. Грінченко); О. Словник української мови у 20 томах
  6. цурпалок — -лка, ч. 1》 Відрубаний, відбитий або відламаний шматок деревини, лозини і т. ін.; уламок, обрубок. || Те саме, що шматок 1). || Обламані стебла трав'янистих рослин. 2》 Залишок покаліченої або ампутованої руки чи ноги. || Обрубок (хвоста). || розм. Куций хвостик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. цурпалок — ОБРУ́БОК (відрубана, відрізана частина чого-небудь; те, від чого відтята якась частина), ВІДРУ́БОК, ЦУ́РКА, УТИ́НОК, ЦУРПА́ЛОК (ЦУРУПА́ЛОК), ОЦУ́ПОК, ОЦУПАЛОК рідше, ЦУРПА́ЛКА діал. В пічці.. горіли обрубки дощок та лат ялинового дерева (М. Словник синонімів української мови
  8. цурпалок — ЦУРПА́ЛОК, лка, ч. 1. Відрубаний, відбитий або відламаний шматок деревини, лозини і т. ін.; уламок, обрубок. Він тихо пройшов до чийогось тину, виламав цурпалок і пішов знову до гамазеїв (Гр., І, 1963, 257); О. Словник української мови в 11 томах