цурпалок

ЦУРПА́ЛОК, лка, ч.

1. Відрубана, відрізана або відламана частина чого-небудь.; уламок, обрубок.

Він тихо пройшов до чийогось тину, виламав цурпалок і пішов знову до гамазеїв (Б. Грінченко);

О. о. Гервасій та Протасій зайшли у ліс, роздивилися кругом, вибрали цурпалок як товстіший і суковатіший, сяк так поодтинали сучки й гілля і поїхали (С. Васильченко);

Тарнов кинув у багаття цурпалок, що підкотився йому до ніг (О. Десняк);

Оце зараз буде сухий дуб, а від нього вже й цурпалком до Попового хутора докинеш (Г. Хоткевич);

* Образно. А коротколиций тюремник зашипів завченими цурпалками тюремних команд (М. Стельмах);

// Те саме, що шмато́к 1.

Переборюючи течію й цурпалки льоду, я підплив до Жабі, що зовсім поринула у воду, і підхопив її під пахви... (Олесь Досвітній);

Тоді хлопець з перекошеним від ненависті обличчям. ледь не плачучи вдарив своєю ложкою об коліно, переломив її навпіл, кинув цурпалки. вискочив з-за столу (П. Загребельний);

* У порівн. Роззявив рота і тикав пальцем, грубим і не гнучким, як цурпалок з корою, у чорну дірку на блідих яснах (М. Коцюбинський);

// перен. Про людину, яка перебуває в повній залежності від кого-, чого-небудь; не здатна самостійно діяти.

Годі бути цурпалком, якого хвилі кидають куди їм заманеться, а люди, що стоять при владі, різблять з нього те, що ім треба (Б. Антоненко-Давидович);

// Обламані стебла трав'янистих рослин.

Так баба його як нагодувала одну зиму бадиллям з картоплі, а другу маковими цурпалками, так він захляв, що не може й ногами ходити (з казки);

Деревця, недавно посаджені були поламані вщерть і простягали до неба свої цурпалки, обдерті, з клаптями шкури-кори (М. Коцюбинський);

// Короткий залишок якого-небудь предмета.

Цурпалок олівця.

2. Те, від чого відтята якась частина.

[Шрам:] Ей, бабо, гріх! Нехтуєш, бачу, нами! Хіба ж пак ми не лицарі? Гай-гай! Що ж, що рука утята? І цурпалком недобитків локшитиму!.. (М. Старицький);

Його [Андрія] брали за руку і уважно роздивлялись безпальчий цурпалок, наче бачили вперше (М. Коцюбинський);

Кілька разів оглянувшись, пес чвалає жебрати далі. На цурпалкові його хвоста помітне велике незадоволення (В. Бабляк);

// розм. Куценький хвостик.

Шугнув молодий заєць, підкидаючи задні ноги. Він безсоромно кивав чоловікові каштановим цурпалком хвоста (М. Стельмах).

◇ (1) На цурпа́лки (на цуру́па́лки) – на дрібні шматки.

Буря дуби на цурпалки трощить, а травичку тільки нагинає (М. Стельмах);

Привітався не привітався Петро, одразу ж за сокиру. Цюкне – ясен на цурпалки розлітається (М. Рудь);

– Уже те ружжо [рушницю] до скількох раз бив на цурупалки – а він його шворками перемотузує – і далі своєї – скаржився Гордій (Григорій Тютюнник);

На цурпа́лочки.

Кайдаш кинув з усієї сили кочергою, вихопив з їх рук мотовило і потрощив його на цурпалочки (І. Нечуй-Левицький).