цурпалля

ЦУРПА́ЛЛЯ, я, с.

Збірн. до цурпа́лок.

Витяг [Омелян] звідтіль цурпалля від сопілки, подарованої в дальню дорогу дідом Варфоломеєм Кописткою (О. Ільченко);

З станції Зарудинці .. летіли снаряди і розривались на городах, дворах і на вигоні коло церкви. В хліві Кирила Кухти рознесло телицю, а цурпалля крокв аж за ворота викинуло (А. Іщук);

* У порівн. Такі руки – великі незграбні, аж чорні від землі та сонця, були і в Кадукової матері. Коли вона прала білизну, з-під білого шумовиння в кориті вони виринали, як сухе обпалене цурпалля (Д. Бедзик).