цурпалля

ЦУРПА́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до цурпа́лок.

Витяг [Омелян] звідтіль цурпалля від сопілки, подарованої в дальню дорогу дідом Варфоломеєм Кописткою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 575);

З станції Зарудинці.. летіли снаряди і розривались на городах, дворах і на вигоні коло церкви. В хліві Кирила Кухти рознесло телицю, а цурпалля крокв аж за ворота викинуло (Іщук, Вербівчани, 1961, 307);

*У порівн. Такі руки — великі незграбні, аж чорні від землі та сонця, були і в Кадукової матері. Коли вона прала білизну, з-під білого шумовиння в кориті вони виринали, як сухе обпалене цурпалля (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 129).