1. Фразеологічний словник української мови

щучий

по щу́чому велі́нню. 1. Без докладання зусиль; ніби в казці. Та все те (щасливе життя) прийшло не по щучому велінню, а в нелегкій праці, в дерзанні, в боротьбі з труднощами (І. Цюпа). 2. Негайно, дуже швидко. (Старшина:) Щоб через півгодини коні були перед порогом! Чуєш? Щоб мені по щучому велінню! (М. Кропивницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щучий — [шчучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  2. щучий — ЩУ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до щу́ка; // Такий, як у щуки. Метушливо забігали догідливі сірі очі [Лиски], лише ніс гостренький на щучому обличчі іще більше виткнувся й подовшав (Я. Качура). Словник української мови у 20 томах
  3. щучий — щу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. щучий — -а, -е. Прикм. до щука. || Такий, як у щуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. щучий — Щу́чий, -ча, -че; щу́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. щучий — ЩУ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до щу́ка; // Такий, як у щуки. Метушливо забігали догідливі сірі очі [Лиски], лише ніс гостренький на щучому обличчі іще більше виткнувся й подовшав (Кач., II, 1958, 436). Словник української мови в 11 томах
  7. щучий — Щучий, -а, -е Щучій, относящійся къ щукѣ. Чуб. І. 69; III. 434. Словник української мови Грінченка