1. Фразеологічний словник української мови

іграшка

за і́грашку кому, що. 1. зі сл. да́тися. Дуже легко. Йосипові і грамота за іграшку далася... (Панас Мирний). 2. зі сл. бу́ти. Як розвага. Став ходити (Івась) біля волів, додивлятися до плуга, до борони. Спершу й це все було хлопцеві за іграшку, а далі увійшло в його щоденні звичаї (Панас Мирний).

не в і́грашку. Цілком серйозно, насправді. (Сербин:) А вона, здається, не в іграшку закохалась у мене (С. Васильченко).

не і́грашки. Нелегко, дуже складно, тяжко. Не іграшки, не жарт — В зубах собачих побувати (Л. Глібов).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іграшка — (те, чим бавляться) забавка, цяцька. Словник синонімів Полюги
  2. іграшка — Забавка, цяцька, лялька, цяцянка, виграшка; Р. забава; П. жарт. Словник синонімів Караванського
  3. іграшка — Виграшка, гральце, забава, забавлянка, забавка, цяцечка, цяця, цяцька Словник синонімів Вусика
  4. іграшка — [іграшка і іиграшка] -шкие, д. і м. -ас'ц'і, р. мн. -шок Орфоепічний словник української мови
  5. іграшка — хохл. (ігрушка) цяцька цяцька, цяцінька, цяцечка, цяця, забавка, забавочка, лялька, лялечка, ляля Словник чужослів Павло Штепа
  6. іграшка — -и, ж. 1》 Річ, призначена дітям для гри; забавка (у 1 знач.). 2》 рідко. Те саме, що забавка 2). За іграшку (іграшки) що кому — а) (у сполуч. з дієсл. дістатися, датися і т. ін.) легко (дістатися, датися і т. ін.); б) (у сполуч. з дієсл. бути) немов забавка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. іграшка — і́грашка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  8. іграшка — ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина)... Словник синонімів української мови
  9. іграшка — І́грашка, -шки, -шці; -рашки, -шок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. іграшка — І́ГРАШКА, и, жін. 1. Річ, призначена дітям для гри; забавка (у 1 знач.). Нема в їх [дітей] ні забавок, ані іграшок дитячих (Марко Вовчок, I, 1955, 30); Іграшки та книжки не цікавили, не розважали її (Наталя Забіла, Катруся.., 1955, 56); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  11. іграшка — Іграшка, -ки ж. Игрушка, забава. Чужая біда за іграшку. Ном. № 2341. Кішці іграшка, а мишці сльози. Ном. за іграшки робити що. Съ легкостью, какъ бы играя, шутя дѣлать что. Словник української мови Грінченка