1. Фразеологічний словник української мови

іудин

ю́дине (іу́дине) пле́м’я (порі́ддя, корі́ння і т. ін.), зневажл., лайл. Зрадник. І все’дно (всеодно) іудиному корінню недовго звиватися (М. Стельмах).

Ю́дині (Іу́дині) срібняки́ (срі́бники). Винагорода за зраду. Вони не знають, в купюрах якої країни одержуватимуть надалі свої Іудині срібники (З газети); — Цьому нечестивцю і тридцять срібників не обтяжать ні кишені, ні совісті… (М. Стельмах); — Купили тебе не за тридцять срібників, а за булаву та клейноди (З. Тулуб).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іудин — іу́дин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. іудин — (юдин), -а, -е: Іудине (юдине) плем'я (поріддя і т. ін.) лайл., зневажл. — про зрадників. Іудин (юдин) поцілунок зневажл. — а) лицемірний, нещирий поцілунок; б) учинок людини, яка облесливістю приховує свою зраду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. іудин — ІУ́ДИН (Ю́ДИН), а, е: ◊ Іу́дине (ю́дине) пле́м’я (порі́ддя й т. ін.), лайл., зневажл.— про зрадників; Іу́дин (ю́дин) поцілу́нок, зневажл.: а) лицемірний, нещирий поцілунок; б) учинок людини, що облесливістю приховує свою зраду. Словник української мови в 11 томах