іудин
ІУ́ДИН (Ю́ДИН), а, е:
◊ Іу́дине (ю́дине) пле́м’я (порі́ддя й т. ін.), лайл., зневажл.— про зрадників;
Іу́дин (ю́дин) поцілу́нок, зневажл.: а) лицемірний, нещирий поцілунок;
б) учинок людини, що облесливістю приховує свою зраду.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- іудин — іу́дин прикметник Орфографічний словник української мови
- іудин — (юдин), -а, -е: Іудине (юдине) плем'я (поріддя і т. ін.) лайл., зневажл. — про зрадників. Іудин (юдин) поцілунок зневажл. — а) лицемірний, нещирий поцілунок; б) учинок людини, яка облесливістю приховує свою зраду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- іудин — ю́дине (іу́дине) пле́м’я (порі́ддя, корі́ння і т. ін.), зневажл., лайл. Зрадник. І все’дно (всеодно) іудиному корінню недовго звиватися (М. Стельмах). Ю́дині (Іу́дині) срібняки́ (срі́бники). Винагорода за зраду. Фразеологічний словник української мови