їдом

по́їдом (їдьма́, їдо́м) ї́сти кого і без додатка. 1. Не давати кому-небудь спокою нестримними доріканнями, лайкою; допікати. Марина ця була взаміжжю у великій та лихій сім’ї, де її, як дівку, відкілясь здалеку взяту, поїдом їли (Грицько Григоренко); Що вже боялася (Зінька) після тієї ночі: думала, прожене Матюха. Коли ж ні. Тільки поїдом їсть, слова не скаже без образи (А. Головко); Невістка їдьма їсть бабу та діда (Ганна Барвінок); // Висловлювати незадоволення ким-небудь. Деякі з моїх личних (особистих) приятелів-суперечників українофілів почали поїдом їсти мене, нащо я, будучи космополітом, берусь до такого щиро національного діла, як виховання народних учителів (М. Драгоманов). 2. Завдавати моральних страждань, мучити (про думки, почуття і т. ін.). Поїдом їла нудьга, бо відчував (Микоша) у собі якісь сили й не знав, до чого їх докласти (О. Полторацький). 3. Дуже дошкуляти, подразнюючи. Нам остогидли переднівки .. в невимолочених скиртах, де весь день над самим вухом шарудять, трублять зерно миші і від того не можна заснути, а потім ще кілька днів поїдом їдять остюки (В. Земляк).