граф

граф, род. графа

(від гр. grapho – пишу)

це сукупність об'єктів із зв'язками між ними.

Однак особлива структура цих задач існує дає змогу розробити спеціальні алгоритми оптимізації на графах (Бартіш).

Дводольним графом називається граф,у якого множину вершин можна розбити на дві непересічні підмножини так, що ребра з'єднують вершини з різних підмножин (Білоус).

Джерело: Термінологічний тлумачний словник-мінімум для студентів фізико-технічного інституту на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. граф — А, ч. Високопоставлена людина. А хто він, що до нього з такою увагою ставляться? — Та місцевий граф. Словник сучасного українського сленгу
  2. граф — I -а, ч. У Західній Європі та дореволюційній Росії – дворянський титул (середній між князем і бароном), а також особа, що має цей титул. II -а, ч. 1》 Математична система об'єктів довільної природи і зв'язок, що сполучають будь-які пари цих об'єктів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. граф — I (нім. Graf) 1. У Західній Європі за раннього середньовіччя вищий королівський урядовець, у період феодальної роздробленості великий феодал, згодом спадковий титул вищого дворянства. 2. Спадковий дворянський титул. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. граф — ГРАФ¹, а, ч. У Західній Європі і царській Росії – дворянський титул (середній між князем і бароном), а також особа, що має цей титул. Словник української мови у 20 томах
  5. граф — I у державі франків управитель адміністративної округи (графства); з часом г. зосередив усю владу в своїх руках; в централізованих монархіях — аристократичний титул. Універсальний словник-енциклопедія
  6. граф — Граф, -фа, -фові; графи́, -фі́в (нім.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. граф — рос. граф (нім. Graf) — у Західній Європі за раннього середньовіччя вищий королівський урядовець, згодом феодал; спадковий титул вищого дворянства. Eкономічна енциклопедія
  8. граф — граф 1 іменник чоловічого роду, істота титулована особа граф 2 іменник чоловічого роду математичний об'єкт Орфографічний словник української мови
  9. граф — [граф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іў (креслення) Орфоепічний словник української мови
  10. граф — ГРАФ, а, ч. У Західній Європі і дореволюційній Росії — дворянський титул (середній між князем і бароном), а також особа, що має цей титул. [Подорожній:] Тут не довго помилитись, стільки тут графів, баронів та всякого панства (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах