Моска

Моска Гаетано (1858–1941) — італійський політичний соціолог. З 1895 до 1923 року Моска викладав конституційне право в Турині, а згодом – публічне право в Римі (до 1933 року). Був він залучений і до політики: з 1908 до 1918 року був членом Палати депутатів, потім – сенатором. Разом із Парето його вважають засновником елітаризму. Найчіткіший виклад елітаризму Моска подав у книзі «Правлячий клас» (1896): «У всіх суспільствах... постають два класи людей: ті, хто править, і ті, ким правлять». Панівний клас монополізує владу і втішається її перевагами. Аби втримати своє панування, він вдається і до законних методів, і до сваволі. Моска був певен, що, грунтуючись на вивченні історії, в ході якої проявляються певні сталі тенденції, політологія зможе відкрити закони. Він спростовував загальні пояснення, що їх давали марксисти, теоретики-еволюціоністи та расисти. Домінування правлячого, або політичного класу (чи ж бо «еліти», як визначають цю меншість у політології) – це закон, існування якого засвідчено в усіх періодах історії й у всіх частинах світу. Кожна панівна група володіє певними ресурсами чи ознаками, які шануються або вважаються впливовими в даному суспільстві і які вона активно застосовує заради зміцнення своєї влади й розширення привілеїв. Це може бути, як стверджував Маркс, володіння засобами виробництва, але Моска відкидав подібні одновимірні пояснення соціальної і політичної влади. Військова сила, священний статус чи управлінська компетентність є такою ж мірою вірогідними засадами політичного домінування. У кожному випадку еліта намагається перетворити себе на форму спадкового правління, аби увічнити свою владу. Становлячи меншість, еліта діє свідомо і згуртовано. Можна маніпулювати навіть ліберальними демократіями, оскільки вільні вибори потрапляють під контроль партійних еліт, а в ході відкритого призначення на офіційні посади їх традиційно віддають представникам правлячого класу. Панівний клас править не лише за допомогою насильства і маніпуляцій, але й за допомогою ідеології, чи «політичної формули», яка переконує більшість населення в моральній законності панування еліти. Загальні «ілюзії», в тому числі й релігійні та національні почуття, не дають суспільству розпастися. Воля більшості і є тою найпоширенішою демократичною формулою, що її Моска намагався викрити як шахрайство. Політичні й соціальні зміни відбуваються внаслідок конфлікту між правлячим класом, що прагне втримати свою владу, і новими силами, теж очолюваними меншістю, які сподіваються скинути їх. Еліти часто втрачають владу через те, що їм не вдається нейтралізувати нові суспільні сили шляхом надання посад новим людям або ж засвоєння й пристосування їхньої політичної платформи та ідеології. Еліта, яка є гранично замкненою і застійною, поступово втрачає свій політичний і ідеологічний вплив на суспільство і ставить себе під загрозу відсторонення від влади. Моска класифікував форми правління еліти відповідно до типу узаконеної ідеології та процесів, у ході яких еліта всотує в себе свіжі сили й оновлюється. У суспільстві завжди пануватиме еліта. Моска зокрема пророкував, що в комуністичному суспільстві правитимуть посадовці, які контролюватимуть і політичне, і суспільне життя. Зміни ніколи не приведуть до політичної рівності.