Моррис Вільям

(1834–1896) — англійський письменник, художник, соціаліст і комуніст. Моррис розпочав свій недовгий, але бурхливий життєвий шлях як художник, поет і дизайнер. Турбота про якість своєї праці змусила його в 1880-ті роки включитись у політику. Протягом нетривалого часу він співпрацював із Соціал-демократичною федерацією Г. М. Гайндмана, та згодом облишив її і разом з Елеонорою Маркс та Е. Белфартом Баксом заснував Лігу соціалістів. Його головні політичні твори – низка статей з приводу теперішньої і майбутньої природи праці, а також дві соціалістичні утопії – «Мрія Джона Болла» (1888) та «Новини нізвідки» (1891). Найважливішим внеском Морриса в справу соціалізму стала його концепція праці. Він вважав працю специфічно людським заняттям, а її «безплідний» і «виснажливий» характер – головними (поряд із браком братерства) вадами сучасного йому індустріального суспільства. Праця могла б, на його думку, стати приємною і творчою діяльністю, в якій робітники могли б виражати і реалізовувати себе. Отже, він підходив з точки зору трудівника-художника до проблеми, котру Маркс розглядав зовсім в іншій перспективі в своїй концепції відчуження. Для Морриса політика була радше тактикою втілення його моральних та естетичних прагнень, тож найкраще з того, що він написав про політику, зустрічається в тих його творах, які на перший погляд зовсім не здаються політичними. Моррис не вбачав особливого смислу в загальноприйнятій політичній тактиці, вважаючи, що переконання й пропаганда хіба що торуватимуть шлях реальним змінам. Він уявляв собі, що існуючий лад, який він затаврував як «комерційне рабство» і «патріархію», буде знищено народним повстанням і що прийдешнє комуністичне суспільство керуватиме своїм спільним господарством через ad hoc місцеві асамблеї. Тоді не існуватиме жодних централізованих примусових функцій сучасної йому держави, яку він вважав знаряддям «захисту багатих од бідних, сильних од слабких». Упродовж тривалого часу ім’я Морриса як ексцентричного романтика було забуто, але в другій половині ХХ століття його «знову відкрили» – почасти у зв’язку з розвитком ідеології політичного руху, позначуваного збірною назвою нові ліві. Тепер його мають за надзвичайно вагому постать, а отже, й сперечаються з приводу того, як слід визначати його світогляд – як «соціалістичний», «анархічний» чи «комуністичний».