Франклін Бенджамін

(1706–1790) — американський державний діяч, дипломат, учений та есеїст. Франклін, шанований батько-засновник США, був членом континентального Конгресу та делегатом Конституційного конвенту. До революції він служив помічником головного пошт-директора, був депутатом законодавчих зборів штату Пенсильванія та дипломатичним представником колоній в Англії. Під час війни він був представником Америки у Франції. До того Франклін уславився своїми науковими дослідами, зокрема в галузі електрики, та винаходом різних пристроїв. Франклін добився успіху й у друкарській та видавничій справі, він був редактором газети «Пенсильванські відомості», писав численні редакційні статті, есе і памфлети з питань політики, економіки, науки, моралі та з проблеми самовдосконалення. Під псевдонімом Ричард Саундерс упродовж понад двадцяти років він видавав «Альманах простака Ричарда», у якому подавалися матеріали з питань науки і техніки і численні повчальні афоризми, що їх він не вигадував, а збирав. У славетній «Автобіографії» (1788–1789) Франклін описує своє життя на тлі інтелектуального, соціального та морального розвитку країни. Різноманітні думки і пропозиції Франкліна вилились у цілісну політичну теорію, створену в рамках концепції соціальної еволюції та прогресу, якої він завжди дотримувався. Франклін відкидав формальні християнські догми, але вбачав порядок у всесвіті. Людина пізнає природу, суспільство і себе через мислення та практику і може застосувати ці знання для поліпшення свого становища. Для того щоб таке поліпшення мало місце, мусять існувати свобода віросповідання, слова й преси, економічні можливості, найкращим шляхом для забезпечення яких є розширення територій та вільна торгівля. В цих думках Франкліна криється глибоке переконання в рівності людей. Він критикував багатіїв і англійську аристократію за політичний та інтелектуальний снобізм. Він віддавав перевагу здоровому глузду і практичним знанням, доступ до яких він відкривав усім людям своїми публікаціями. Виступаючи за зростання продуктивності праці й усталення соціальної гармонії, необхідних для забезпечення вищого рівня життя, Франклін переконував людей у необхідності виховувати в собі тринадцять чеснот: розсудливість, мовчазність, любов до порядку, рішучість, ощадливість, працьовитість, щирість, справедливість, стриманість, охайність, урівноваженість, доброчесність, смиренність. Влада має змогу прискорити прогрес, якщо буде згуртованою, здатною до цілеспрямованого планування і діяльності та пам’ятатиме про свободу людини. Франклін виступав проти державної власності, запровадження податків без участі представників народу і збереження рабства. Після революції він виступив за введення загального права голосу для чоловіків і однопалатного національного законодавчого органу. Захищаючи інтереси простої людини, у своїй політиці Франклін виходив із практичних міркувань. Запровадження виборчого права давало поштовх зростанню патріотичних почуттів й угамовувало пристрасті; однопалатність руйнувала плани багатіїв й уможливлювала створення згуртованого та дієвого уряду. Такий уряд мав сприяти економічному зростанню шляхом придбання земель, розвитку торгівлі, навчання ремеслам, будівництва мостів, доріг та каналів. До революції Франклін гадав, що прогресу можна добитися під орудою доброго монарха. Цей погляд поряд з його постійними побоюваннями щодо виникнення розбрату і страхом перед натовпом свідчить про певний скептицизм стосовно демократичної політики. Він закликав до реалізації доброчинних урядових програм на кшталт заснування шпиталів, але досить стримано – через своє негативне ставлення до програм соціального забезпечення, які плодять ледарів. Він вважав, що більш прямий шлях до прогресу – це дух і настанови, відкриті в його вченні і подані в переліку чеснот та в афоризмах. Тому іноді Франкліна критикували за зведення прогресу людства до зростання матеріального добробуту, моралі і філософії суспільства – до ділової моралі, а справедливості демократичної держави – до політичного прагматизму.