гільдійський соціалізм

Теорія і рух, які розвивалися в Англії протягом двох перших десятиліть XX століття. За своєю суттю це був недержавницький саморегульований соціалізм, який виходив із виробничої демократії промислових «гільдій», сформованих на основі профспілок. Середньовічна назва відображає один із вихідних принципів доктрини – спорідненість, уперше встановлену Артуром Пенті («цим нікчемним архітектором-заїкою», за висловом Маргарет Коул) у книзі «Відродження гільдійської системи» (1906). Проте до цієї безкомпромісно середньовічної позиції Пенті невдовзі долучилися інші, сучасніші джерела антидержавницьких почуттів, такі як синдикалізм, плюралізм та дистрибутивізм, – і швидко його поглинули. З цих різноманітних джерел і розвинулася концепція гільдійського соціалізму. Його початковий розвиток відбувався значною мірою за сприяння А. Р. Орейджа; у першій редакційній статті його журналу «New age» («Нова доба»), опублікованій у 1907 році, проголошувалося в загальних рисах, що «соціалізм як засіб зміцнення людського начала потрібний більше, ніж соціалізм як засіб звільнення від економічних негараздів». На 1912 рік було розроблено чітку теорію і програму: в низці статей, написаних С. Г. Гобсоном (однак не підписаних його прізвищем) й опублікованих у «New age», було пунктирно окреслено схему «співпраці» держави і профспілок, згідно з якою профспілки мали стати «відповідальними органами, близькими за духом до стародавніх гільдій». У 1914 році ці статті, що викликали величезний інтерес у політиків і політологів, були опубліковані окремою книгою під назвою «Національні гільдії: дослідження системи зарплатні та шляхів виходу з цього». Якраз ця «система заробітної платні» при капіталізмі і була визначена як причина покірності та пасивності робітників, тож її слід було б замінити не якоюсь із наявних соціалістичних альтернатив капіталізму, а тим, «що можна назвати системою національних гільдій, за якої держава вступає у відносини партнерства з організованими ремісниками та керує виробництвом спільно з ними» («Wrights», p. 26). У 1915 році для пропагування нової доктрини, яку в ті часи було викладено у вигляді маніфесту, що став відомий під назвою «сторрингтонського документа», була сформована Національна ліга гільдій. Хоча прямими засновниками гільдійського соціалізму вважають Пенті, Орейджа і Гобсона, чіткою політичною концепцією забезпечив його молодий оксфордський учений Г. Д. Г. Коул (1889–1959). У багатьох своїх книгах, починаючи від «Світу праці» (1913) і закінчуючи найвагомішим своїм твором «Нова концепція гільдійського соціалізму» (1920), Коул намагався сформулювати теоретичні засади гільдійського соціалізму і пов’язати їх з його практичною програмою. Зокрема вони включали й переглянуту концепцію держави та природи представництва. Коул виступив продовжувачем традиції плюралістичної критики концепцій політичного монізму і державного суверенітету (найчіткіше це висловлено в доповіді «Суперечливі громадські обов’язки», прочитаній на засіданні Аристотелівського товариства в 1915 році), згідно з якими держава розглядалася «лише як об’єднання серед інших об’єднань», як географічне утворення, призначене для досягнення певної спільної мети, тоді як головним принципом сучасного суспільного життя стала «спеціалізація функцій», що вимагало визнання самостійності груп поряд із потребою в структурах для координації діяльності об’єднань. Таким чином, більше не могло бути й мови про «легковажне ототожнення суспільства і держави», хоч автор і мав на меті «не узагальнювати об’єднання, а уконкретнювати державу». Більша частина коулівської концепції гільдійсько-соціалістичної системи була спробою надати викінченої форми цій загальній суспільній теорії. Хоча вона становила теоретичну основу для самоврядування в промисловості, у ній було враховано й потребу у винайденні структури, яка б узгоджувала інтереси споживача і виробника, особливі і загальні інтереси суспільства. Незадоволений своїм початковим визначенням держави як представника споживачів, Коул розробляв дедалі складніші моделі узгодження інтересів об’єднань (остаточний її варіант з’явився в його «Новій концепції гільдійського соціалізму»). Окрім плюралістичної критики держави Коул висунув переглянуту концепцію природи демократичного представництва. Демократична ідея була дискредитована хибним переконанням у тому, буцімто одна людина здатна «представляти» іншу в загальному сенсі, тоді як справжнє представництво мало бути «конкретним і функціональним», а не «загальним і всеосяжним». Це вимагало системи узгодженого функціонального представництва, що пронизувала б усе суспільство. За словами Коула, демократичний принцип має застосовуватися «не виключно чи переважно до певної конкретної сфери суспільної діяльності, відомої як «політика», але й до будь-якої і кожної форми суспільної діяльності» («Guild socialism re-stated», р. 12). Якщо корпоративні соціалісти в основному зосереджувалися на поширенні демократії на процес виробництва, то це відбувалося тому, що вони вірили: це і є ключ до встановлення більш широкої, «соціальної» демократії. Дійсно, гільдійський соціалізм за своєю суттю був теорією демократії. Спільним для всіх наукових течій, що зробили внесок у його розвиток, була віра в необхідність віднайти основу для вироблення активної громадянської позиції в контексті XX століття. Якщо це означало спротив вимозі капіталізму ставитися до праці як до товару, то воднораз це означало й уникнення централізувальних, бюрократичних тенденцій соціалістичного колективізму. Свого часу гільдійський соціалізм був дуже впливовою течією, та на початку 1920-х років відійшов на задній план, і ним можна було нехтувати як утопічним відхиленням від серйозних концепцій парламентського чи революційного соціалізму. Покоління шістдесятників усе ще могло, ймовірно, уявляти собі гільдійський соціалізм згідно з «Історією соціалістичної думки» Коула (1958) як «вагомий внесок у нові некомуністичні теорії соціалізму, зроблений за часів Першої світової війни і відразу після неї» (р. 25), однак на схилку XX століття багато з його вихідних положень знову стали здаватися вражаюче актуальними.

Джерело: Енциклопедія політичної думки на Slovnyk.me