розділення влад

Ідею про необхідність розділення різноманітних функцій влади, у загальних рисах окреслену низкою мислителів включно з Джоном Локком, найчіткіше сформулював Монтеск’є, а в сучасному її вигляді – автори федералістів статей, які привнесли в неї деякі положення англійської управлінської доктрини щодо системи противаг і стримувань. У своїй найбільш довершеній формі, якої вона набула у Сполучених Штатах, концепція розділення влад стверджує, що: 1) виконавчою, законодавчою і судовою владою наділяються за конституцією різні особи та органи; 2) владні гілки є автономними, вони повинні діяти узгоджено, але жодна з них не має залежати від інших чи відповідати перед ними (наприклад, ні законодавчий орган не може усунути виконавчий, ані виконавчий орган не має права скасувати рішення законодавчого органу); 3) жодна із владних гілок принципово не може виконувати владні повноваження, закріплені конституцією за іншими гілками (наприклад, законодавча гілка влади не може повністю делегувати свої повноваження виконавчій владі або ж наділити її необмеженими повноваженнями у сфері прийняття рішень, а здійснювати правосуддя не може ніхто крім судової гілки влади); 4) судова гілка влади діє незалежно від політичного тиску, її функціонування забезпечується встановленням терміну перебування суддів на посаді. Вона має право визнати будь-який закон таким, що суперечить конституції (хоча за межами США не завжди вважають, що це право пов’язане з концепцією розділення влад). У багатьох конституціях є деякі з перелічених вище положень, але немає інших. Навіть у США владні повноваження в багатьох сферах у різні способи перехрещуються. Президент як представник виконавчої влади бере участь у процесі законотворення. Сенат відіграє певну роль у процесі призначення на посади в уряді та в укладанні угод. Шляхом імпічменту дві законодавчі гілки можуть усунути президента і верховного суддю з їхніх посад. Понад те, виконавчій владі було передано багато законодавчих функцій. Натомість у Франції принцип розділення судової і законодавчої владних гілок розглядають як заборону на розгляд у суді або на скасування рішень законодавців. Згідно з конституцією Австралії наділення владними повноваженнями різних гілок влади суттєво обмежило спроможність парламенту Співдружності делегувати владу і створювати судові чи арбітражні органи.