Данило

Маєш, Даниле, те, що зогниле.

Іронія, коли великодушно дають маловартну річ.

На тобі, Даниле, що мені не миле.

Коли передають комусь немилий обов'язок.

Тягне Данило, хоч йому немило.

Відбуває ненависний обов'язок.

Не роби, Даниле, що тобі не миле.

Не роби того, що не подобається тобі.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Данило — д.-євр.; ім'я Dani'el — мій суддя — Бог (буквально: Божий суд). Данилко, Данилонько, Даюілочко, Даня, Данько, Данцьо, Данусик. Огорнутий багрянцем опанчі. Тримаючи десницю на мечі, Данило їхав. Гримотів за ним Кінноти тисячокопитий грім (М. Власні імена людей. Словник-довідник
  2. Данило — Дани́ло іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. Данило — Дани́ло, -ла, -лові, -ле! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)