1. Власні імена людей. Словник-довідник

Данило

д.-євр.; ім'я Dani'el — мій суддя — Бог (буквально: Божий суд).

Данилко, Данилонько, Даюілочко, Даня, Данько, Данцьо, Данусик.

Огорнутий багрянцем опанчі. Тримаючи десницю на мечі, Данило їхав. Гримотів за ним Кінноти тисячокопитий грім (М. Бажай);Прийшов Данилко до річки рибу ловити (М. Коцюбинський);Чорноволосий із туману в дискусій і полемік гарті встає сусіда мій по парті — далекий Даня.,. (В. Сосюра);—Даниле... звідки? — Вгадайте, — дратував їх Данько (О. Гончар).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Данило — Дани́ло іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Данило — Маєш, Даниле, те, що зогниле. Іронія, коли великодушно дають маловартну річ. На тобі, Даниле, що мені не миле. Коли передають комусь немилий обов'язок. Тягне Данило, хоч йому немило. Відбуває ненависний обов'язок. Не роби, Даниле, що тобі не миле. Не роби того, що не подобається тобі. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. Данило — Дани́ло, -ла, -лові, -ле! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)