бойко

Бойко — Наливайко, з’їв цебер борщу, так ще каже дайте.

Жарт про бойків, які люблять смачно поїсти. Бойки — субетнічна група українського народу, що проживає в Карпатах та на Прикарпатті між гуцулами та лемками.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бойко — бо́йко, бойчу́к: такъ называютъ карпатскихъ горцевъ-Русиновъ [ІФ,1890] — житель Бойківщини, місцевості в Карпатах [I] — «Бойко, бойчук» пояснені загально: «жителі Бойківщини, місцевості в Карпатах». Словник з творів Івана Франка
  2. бойко — див. бойки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бойко — БО́ЙКО див. бо́йки. Словник української мови у 20 томах
  4. Бойко — Бо́йко прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  5. бойко — Бо́йко, -ка, -кові; бо́йки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бойко — БО́ЙКО див. бо́йки. Словник української мови в 11 томах
  7. бойко — I. Бойко нар. Хорошо. Зміев. у. Славяносерб. у. --------------- II. Бойко, -ка м. Горецъ-малороссъ изъ Галиціи, житель погорья стрыйскаго и самборскаго уѣздовъ. Гол. I. Вступл. 712. Дала мене мати за бойка, за бойка, буде мені ще за бойком голова гладойка. Pauli. ІІ. 108. Словник української мови Грінченка