1. Приповідки або українсько-народня філософія

весілля

Весілля година, а біди до смерти.

Нарікання чоловіка, що лихо оженився.

Доки весілля скоїться, то тобі загоїться.

Іронічно, коли хлопець, або дівчина скаржуться на мале недомагання.

Кому весілля, а курці смерть.

Давно, за поганських часів, приносили в жертву богам дріб, це був культ богам домашнього огнища.

Обійдеться циганське весілля без марципанів.

Бідний обійдеться і без панських забаганок.

Хай буде якенебудь плескання, аби було добре мешкання.

На весіллі звичайно гості плещуть в долоні з радости. Хай плещуть і недбало, аби тільки молодята добре жили між собою.

Якби не ти, та й не я, то не було б весілля.

Жарт з молодят.

Чиє весілля, того й музика.

Хто платить, того й мусять слухатися.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весілля — весі́лля 1 іменник середнього роду обряд одруження весі́лля 2 іменник середнього роду люди, присутні на святкуванні одруження збірн., розм. Орфографічний словник української мови
  2. весілля — (пролог до весілля) сватання; (таємне) крадене весілля; У ФР. одруження, шлюб; (свято з нагоди шлюбу) бенкет, д. сватьба, свайба; весіллячко. Словник синонімів Караванського
  3. весілля — -я, с. 1》 Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм. || Бенкет з нагоди одруження. Справляти весілля. 2》 збірн., розм. Люди, присутні на святкуванні з нагоди одруження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. весілля — ВЕСІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди. Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  5. весілля — Свайба, шлюб Словник синонімів Вусика
  6. весілля — золоте́ весі́лля. П’ятдесятилітній ювілей подружнього життя. Великим сімейним торжеством стали останнім часом срібні та золоті весілля (З журналу); — Для людини, що відзначила золоте весілля, сватання здається давнім-давнім сном (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  7. весілля — ВЕСІ́ЛЛЯ (обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм), СВА́ЙБА діал. Як же бучно, як же втішно Всім гулялось на весіллі! (Леся Українка); "Це на якусь веселу свайбу йдемо", — подумав Тимко (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови
  8. весілля — Весі́лля, -лля, -ллю, на -сі́ллі; -сі́лля́, -сі́ллі́в і весі́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. весілля — ВЕСІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм. Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде (Вовчок, І, 1955, 96); Вона.. Словник української мови в 11 томах