весілля
ВЕСІ́ЛЛЯ, я, с.
1. Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди.
Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде (Марко Вовчок);
Отець Порфирій не поскупився на бучне весілля з духовою музикою й кухарем, запрошеним з офіцерського зібрання (Б. Антоненко-Давидович);
Ой засватали й забрали Дівчиноньку молоду. На весіллі танцювали, Веселились парубки... (В. Симоненко).
2. збірн., розм. Люди, присутні на святкуванні з нагоди одруження.
Недавно це було. Через село весілля йшло (Т. Шевченко);
З вулички по дорозі напроти на його [нього] вийшло весілля (О. Стороженко).
Справля́ти (гра́ти, гуля́ти і т. ін.) / спра́вити (зігра́ти, згуля́ти) весі́лля див. справля́ти.
◇ (1) Золоте́ весі́лля – п'ятдесятилітній ювілей подружнього життя.
Великим сімейним торжеством стали останнім часом золоті весілля (із журн.);
– Для людини, яка відзначила золоте весілля, сватання здається давнім-давнім сном (із журн.);
(2) Кра́дене весі́лля, заст. – таємне одруження без згоди батьків.
[Горпина Корніївна:] Так оце у вас крадене весілля, ховане вінчання! (І. Нечуй-Левицький);
(3) Срі́бне весі́лля – двадцятип'ятилітній ювілей подружнього життя.
Нещодавно вони відсвяткували срібне весілля (В. Собко);
Весілля срібне – щастя зріле (з газ.);
(4) Як на весі́лля:
а) (зі сл. одягнутися, одягнений і т. ін.) по-святковому, пишно, розкішно.
Та що це ти моду взяла прибиратися щовечора як на весілля? (М. Куліш);
Меланія вийшла з дівчатами виряджена як на весілля (О. Гончар);
б) дуже багато (перев. про страви, частування).
– Скільки ти тут наставила? Як на весілля! (Сл. Ужченків).
Значення в інших словниках
- весілля — весі́лля 1 іменник середнього роду обряд одруження весі́лля 2 іменник середнього роду люди, присутні на святкуванні одруження збірн., розм. Орфографічний словник української мови
- весілля — (пролог до весілля) сватання; (таємне) крадене весілля; У ФР. одруження, шлюб; (свято з нагоди шлюбу) бенкет, д. сватьба, свайба; весіллячко. Словник синонімів Караванського
- весілля — -я, с. 1》 Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм. || Бенкет з нагоди одруження. Справляти весілля. 2》 збірн., розм. Люди, присутні на святкуванні з нагоди одруження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- весілля — Весілля година, а біди до смерти. Нарікання чоловіка, що лихо оженився. Доки весілля скоїться, то тобі загоїться. Іронічно, коли хлопець, або дівчина скаржуться на мале недомагання. Кому весілля, а курці смерть. Приповідки або українсько-народня філософія
- весілля — Свайба, шлюб Словник синонімів Вусика
- весілля — золоте́ весі́лля. П’ятдесятилітній ювілей подружнього життя. Великим сімейним торжеством стали останнім часом срібні та золоті весілля (З журналу); — Для людини, що відзначила золоте весілля, сватання здається давнім-давнім сном (З журналу). Фразеологічний словник української мови
- весілля — ВЕСІ́ЛЛЯ (обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм), СВА́ЙБА діал. Як же бучно, як же втішно Всім гулялось на весіллі! (Леся Українка); "Це на якусь веселу свайбу йдемо", — подумав Тимко (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови
- весілля — Весі́лля, -лля, -ллю, на -сі́ллі; -сі́лля́, -сі́ллі́в і весі́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- весілля — ВЕСІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм. Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде (Вовчок, І, 1955, 96); Вона.. Словник української мови в 11 томах