1. Приповідки або українсько-народня філософія

вимовити

Що вимовиш язиком, того не виб’єш і кілком.

Слова не можна завернути.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимовити — ви́мовити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вимовити — [вимовиетие] -оўл'у, -виеш, -оўл'ат'; нак. -оў, -оўтеи Орфоепічний словник української мови
  3. вимовити — див. вимовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вимовити — ВИ́МОВИТИ див. вимовля́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. вимовити — нема́ коли́ й сло́ва ви́мовити кому. Хто-небудь дуже зайнятий, заклопотаний. Комбінезони їхні — це шмат мазути, ніхто й прати не береться, темп роботи такий, що нема коли тобі й слова вимовити (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  6. вимовити — ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИ розм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИ розм. рідко (впевнено, переконливо). — Док. Словник синонімів української мови
  7. вимовити — ВИ́МОВИТИ див. вимовля́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. вимовити — Ви́мовити, -ся см. вимовляти, -ся. Словник української мови Грінченка