1. Приповідки або українсько-народня філософія

граблі

Нема грабель, щоб від себе гребли.

Кожен з нас є до певної міри самолюбом.

Не ставай на граблі, бо дістанеш по чолі.

Коли хто насміхається з хліборобського стану.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. граблі — граблі́ множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. граблі — [грабл’і] -бл'іў і -бел' Орфоепічний словник української мови
  3. граблі — граблів і грабель, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев'яними або залізними зубцями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. граблі — ГРАБЛІ́, граблі́в і грабе́ль, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев'яними або залізними зуб'ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін. Косили лан .. Словник української мови у 20 томах
  5. граблі — гра́блі → ґрабля Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. граблі — Блів, -бель, мн. Руки. Граблі від мене забери! Словник сучасного українського сленгу
  7. граблі — (-блів, -бель) мн.мол., крим. Руки. БСРЖ, 137; ПСУМС, 18; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 243. Словник жарґонної лексики української мови
  8. граблі — Знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба; українці використовували 2 види г.: дерев'яні та залізні, які могли бути ручними або кінними; ручні дерев'яні г. складаються з валка довжиною до 90 см, у який забивали зуби (від 10 до 30, довж. Універсальний словник-енциклопедія
  9. граблі — як (мов, нена́че і т. ін.) граблі́. Задубілий від холоду і позбавлений здатності рухатися, діяти; нерухомий (про руки, пальці). Похукав (Кирило) у руки, розстібаться давай. Сіпа ті ґудзики, сіпа — не розстебнеться: як граблі руки (А. Фразеологічний словник української мови
  10. граблі — Граблі́, граблі́в і грабе́ль, -бля́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. граблі — ГРАБЛІ́, граблі́в і грабе́ль, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев’яними або залізними зуб’ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін. Косили лан.. Словник української мови в 11 томах
  12. граблі — Граблі, -бель, -блів ж. мн. 1) Грабли. Части: держівно, конецъ котораго представляетъ развилину — роскіп, на концы котораго прикрѣпленъ валок, а въ послѣдній вставлены зубці. Шух. I. 166. Словник української мови Грінченка