дармувати

День дармувала, а три дні лежала.

Говорять про ліниву жінку.

Рік поле дармує, а за три вродить.

Коли поле паринують, то нічого не родить, аж на другий рік родить більше.

Сьогодні святої Домки, хто не хоче робити, той стріляє бом- ки.

Глум з лінивих. Домка—хрестне імя дівчини.

Хто в літі дармує, той тяжко зимує.

В зимі є більші життєві вимоги, на які треба було літом заробити.

Чорт в ночі воює, та і в день не дармує.

Чорт намовляє людей грішити так дньом, як і ночею.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дармувати — дармува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дармувати — Дармува́ти. Байдикувати. А лінива громада рада з того, що може дальше дармувати, та що має адвокатів на своє лінивство, і стогне дальше, що єї спиняють в роботі (О. Маковей, Б., 1895, 11, 3). Українська літературна мова на Буковині
  3. дармувати — Нічого не робити, гаяти час; пор. БАЙДИКУВАТИ; (не вживатися) марнуватися, вкриватися порохом, лежати без діла <�облогом>; пор. ГУЛЯТИ. Словник синонімів Караванського
  4. дармувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Нічого не робити, гаяти час. 2》 Не використовуватися, лежати без діла (про неживі предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дармувати — див. баритися; лінитися Словник синонімів Вусика
  6. дармувати — ЛЕДАРЮВА́ТИ (не займатися корисною працею), ДАРМУВА́ТИ, ЛІНУВА́ТИСЯ, ЛІНИ́ТИСЯ, ПРАЗНИКУВА́ТИ розм., БАЙДИКУВА́ТИ розм., ПАНІ́ТИ розм., БА́ЙДИКИ БИ́ТИ розм., БАГЛАЇ́ БИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. дармувати — Дармува́ти, -му́ю, -му́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дармувати — ДАРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Нічого не робити, гаяти час. Там десь поїде [чоловік] часом на торг, купить що або й не купить, вернеться запитий [п’яний] і дармує (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  9. дармувати — Дармува́ти, -му́ю, -єш гл. Быть безъ употребленія. Чи в тебе ця сокира дармує? позич її на час. Нема нікде кавал землі, аби дармувала. Гол. ІІІ. 41. Словник української мови Грінченка